Парк у Львові зберігає чотирьохсотлітню історію

Наприкінці XVI століття засновано найстаріший парк в Україні –  парк Івана Франка (тоді Єзуїтський сад).

Чотириста років тому на місці парку були міські лани, але пізніше ця земля перейшла у приватні руки. Тоді багатий львівський міщанин Ян Шольц-Вольфович заклав тут парк. На впорядкування парку пішло 1600 золотих. Згодом він видав свою доньку заміж за італійця Антоніо Массарі, посла Венеційської республіки у Львові, і парк перейшов до його зятя. Массарі впорядкував парк на італійський манер. 1855 року парк перейшов у власність міста, таким чином ставши одним із найстаріших муніципальних парків Східної Європи.

Парк розташований перед головним корпусом університету ім. Івана Франка (будівля колишнього Галицького сейму). Яку спорудили в 1877-1881 роках на місці «казино Гехта», тоді у нижній частині парку влаштовують чудові партерні сади з багатими квітковими композиціями, стриженими кущами та деревами.

Від 1614 року міська влада тимчасово передала парк у користування монахам-єзуїтам, які почали будівництво у Львові свого костелу та монастиря. Монахи побудували тут цегельню, аби забезпечити будівництво цеглою. Тут також побудували пивоварню, а частину земель здали в оренду селянам і відкрили для них корчму. Це «тимчасове» користування тривало майже 160 років, допоки з приходом австрійської влади не скасували орден єзуїтів. На картах Львова та в історичних документах тих часів зустрічається назва «Єзуїтський сад».

Після тимчавого користування парк переходить місту. Та без належного догляду парк так здичавів, що міська влада змушена була у 1799 році продати його підприємцю Іванові Гехту. Той проводив реконструкцію парку, зокрема, перепланував його в класицистичному стилі, а також намагався зробити парк прибутковим. Тут побудували ресторан, купальний басейн, встановили альтани, всіляко заохочували відвідувачів.

У 1835 році посередині парку споруджено граціозну альтану — ротонду, що збереглася досі. 

У кінці ХХІ століття навпроти будинку сейму встановили бюсти Яна Добжанського — літератора, Яна Непомуцена Камінського — директора польського театру, Леона Сапєги — намісника Галичини, Артура Гротгера — львівського живописця, єпископа С. Гловінського — засновника фонду освіти молоді, в алеї справа — бюст графа Й. Дунін-Борковського — поета-еллініста. На клумбі перед будинком сейму стояла чавунна ваза з барельєфами, що зображували у вільній інтерпретації роботу Бертеля Торвальдсена «Течія людського життя».

На початку ХХ ст. на місці ресторану планували спорудити театр. Проектом, який так і не було реалізовано, передбачалась сучасна конструкція з каменю, металу і скла з розсувним дахом. На першому поверсі заплановано крамниці і кав'ярні. Проект.

У 1949 році після зняття пам'ятника А. Голуховському, що стояв при вході в парк з вул. Січових Стрільців, вазу перенесли на місце пам'ятника. Тут вона стоїть і досі.

У 1964 році перед університетом в парку встановили пам'ятник І. Франку.

У 2009 році була проведена реконструкція парку. Нині на території парку розташовані: приміщення українського союзу охорони природи, будиночок садівника, альтанка і дитячий майданчик з гойдалками.

У парку ростуть багатовікові дерева, висаджені у 1855—1890 роках. Переважають дуб, клен, липа, граб, в'яз, осокір. Серед екзотичних порід: бундук канадський, магнолія Кобус, платан кленолистий, тис ягідний, кипарисовик горіхоплідний, дуб скельний (форма мушмулолиста), оцтове дерево та інші.

Загальна площа парку 10,5140 га (за іншими даними - 11,6 га).

Парк імені Івана Франка або Парк Івана Франка в народі називають Парк Костюшка; до 1779 року - Єзуїтський сад; 1779-1919 - Поєзуїтський сад; 1919-1945 - Парк імені Тадеуша Костюшка.