Свято «На Синевир трембіти кличуть» відбулося на Закарпатті

У Міжгірському районі Закарпаття на березі гірського озера Синевир у неділю відбувся фольклорний фестиваль. Свято «На Синевир трембіти кличуть» покликане сприяти збереженню народних традицій самобутнього краю.

Про це повідомляє Укрінформ. 

«Сьогодні нечасто можемо затрембітати – свят усе менше. Та і трембіт, і тих, хто їх виготовляє та грає. Я сам вирішив опанувати гру на трембіті, щоби берегти цей дідівський звичай. На жаль, не охоче нове покоління до цього мистецтва», – каже молодий трембітар із Міжгір’я Ігор Пижик.

Чоловік розповідає, що навчився грати за місяць. Нині зі своєю трембітою, котру виготовив один із трьох майстрів, що зосталися у Міжгірському районі, бере участь у концертах у складі фольклорного ансамблю. Ігор, власне, і відкривав свято звуком своєї трембіти, вітаючи гостей біля гірського озера.

Саме володарі тепер рідкісного вміння – трембітарі – і були головними персонами на фестивалі. Розповідають: трембіти бойків різняться від трембіт гуцулів, а ті, своєю чергою, від верховинських. Хоч загалом принципи одні – виготовляють інструмент з дерева ялиці, в котру вдарила блискавка, «для дзвінкості», і важить він до п’яти кілограмів, сягаючи довжиною близько трьох метрів. Разом з тим, якщо, скажімо, на Міжгірщині трембітарі видають переважно однаковий звук, то музиканти із Рахова наголошують: є мелодії до різних нагод. 

«З прадавніх часів це був засіб комунікації вівчарів – так передавали сигнал з гори на гору, трембітали інформацію, такий собі аналог сучасних мобільних телефонів. Також трембіта звучить по-різному для весілля, для вітання, для похорону, тощо» , – розповідає пан Микола Глушманюк із Рахова, кажучи, що гуцульські трембіти найдовші – сягають 3 метрів 20 сантиметрів.

Його 20-річний колега, Микола Спаський із села Кваси, що на Рахівщині, каже, що трембіту йому придбав батько, бо цікаво було навчитися, що хлопець і зробив сам. Нині, розповідають колеги, їм відомо про чотирьох майстрів, котрі бережуть уміння виготовляти гуцульський символ у їхньому районі. А от самих трембітарів у фольклорних колективах – більше десяти.

Натомість Івана Мацолу з Колочави називають останнім не тільки трембітарем, але й вівчарем села. І грає він на нетиповій, «сучасні» трембіті – металевій, яку в жарт називає «китайською», хоч такі роблять у верховинських селах для виступів на святах та під час коляд. Такий інструмент легший, він розкладається, його зручніше транспортувати. 

Фестиваль «На Синевир трембіти кличуть» був заснований 2001-го року та щороку відбувався до 2009-го. Цьогоріч свято відродили. Його наповненням стали виступи фольклорних та естрадних колективів, переправа на плотах озером, дегустування національних страв та виступ козацького кінного театру з Луганщини, котрий показав трюки їзди верхи та патріотичну виставу.