На Житомирщині є піщані дюни посеред боліт

Заповідник створили 12 листопада 1968 року. Нині він охоплює 20 104 гектари лісів, боліт і річкових долин у північній частині Житомирщини. Саме незвичайне поєднання піщаних гряд і заболочених низин робить цю територію особливо цінною.

Полісся зазвичай уявляють як край густих лісів і води. Але в заповіднику трапляються довгі піщані пасма, які тягнуться вздовж річок або піднімаються над болотами. Деякі гряди простягаються на кілометри.

На піщаних підвищеннях зовсім інші умови, ніж у вологих низинах. Тут бідні ґрунти, тому найкраще почуваються сосни, берези, ялівець і лишайники. Місцями ростуть карликові сосни, а земля вкрита світлими лишайниковими килимами.

Це залишки давніх природних процесів, які формували поліський ландшафт після льодовикової доби. Сьогодні такі сухі піщані ділянки сусідять із болотами, де земля насичена водою.

Особливо багато піщаних гряд у північній частині заповідника. Тут збереглися великі площі лишайникових соснових борів — одного з найхарактерніших природних багатств цієї місцевості.

Маленька рослина, яка полює на комах

Серед мохів на поліських болотах росте росичка. На вигляд вона зовсім невелика, але має незвичайний спосіб живлення.

Такий спосіб живлення допомагає росичці існувати на бідних болотних ґрунтах.

Є тут і зовсім інша рослинна дивина — азалія понтійська, або рододендрон жовтий. Це реліктовий вид, який зберігся з давніх природних епох. Навесні кущі вкриваються жовтогарячими квітами з сильним ароматом.

У Поліському заповіднику ростуть понад 700 видів вищих судинних рослин. За даними департаменту екології, 40 із них занесені до Червоної книги України.

Болота для місцевих тварин — природний дім. Лосі знаходять тут корм, а влітку можуть рятуватися від спеки. У заболочених лісах мешкають бобри, а серед рідкісних представників фауни заповідника згадуються рись, заєць білий, глушець і бородата сова.

Цікава деталь: тетеруки та глушці здатні знаходити журавлину навіть узимку, розшукуючи ягоди під снігом.

Велике значення для життя цих лісів мають і бобри. Споруджуючи загати, вони допомагають утримувати воду в річках та заболочених заплавах.

За даними міжнародної Рамсарської конвенції, частина заповідника площею 2145 гектарів має статус водно-болотного угіддя міжнародного значення. Воно відоме під назвою «Поліські болота».

58 років охорони природи — а історія лісів значно довша

Поліський природний заповідник створили на базі трьох лісництв — Копищанського, Перганського та Селезівського. Головним завданням стало збереження природних комплексів Полісся, рідкісних видів і старих лісів.

За десятиліття охорони тут сформувалися ділянки лісу, в яких дослідники можуть простежувати природні зміни протягом значно довшого часу.

Зокрема, вчені досліджували сліди давніх пожеж у річних кільцях сосен. Вони встановили роки, коли на цій території горіли ліси, починаючи ще з XIX століття. Історія про те, що розповіли сосни Поліського заповідника, показує, як дерева можуть зберігати пам’ять про події, яких уже немає в людських спогадах.

Чи можна сьогодні відвідати Поліський заповідник

Самостійно вирушати на прогулянку заповідними лісами зараз небезпечно. Частина території замінована, а близькість до державного кордону з Білоруссю означає додаткові обмеження.

На офіційному природоохоронному порталі України зазначено, що відвідування можливе лише з дозволу прикордонної служби та в супроводі працівника заповідника. Для узгодження доступу вказаний телефон 096 151 01 21.

У заповіднику також діє суворий природоохоронний режим. Тут заборонено самовільно збирати ягоди та гриби, полювати й рибалити.