Святкування Різдва за давньою традицією відбудеться 7 січня у Пирогові

У Національному музеї народної архітектури та побуту України 7 січня відбудеться "Свято Різдва".
Про це повідомляє прес-служба музею.

"Свято пройде за давньою традицією. Воно розпочнеться о 10.00 в експозиції "Середня Наддніпрянщина" в церкві Св. Архистратига Михаїла святковою літургією. Після святкової служби учасники дійства з колядками та щедрівками розійдуться по експозиції музею. Після цього - з 12.00 до 15.00 - відбудуться святкове гуляння та розваги: катання на санчатах, фуркалі, виступити фольклорних колективів", - зазначається в прес-релізі.
Різдвяні свята відзначаються в Україні з 6 січня (Святвечір) до 19 січня (Хрещення Господнє). До Святого вечора - 6 січня, напередодні Різдва - ошатно прикрашали та білили оселю, закладали за образ нові або випрані рушники, застеляли чисті ряднини, купували новий одяг, посуд. Господиня пекла паляниці та готувала Божу їжу - кутю та узвар.
Початок святкового часу - здобування нового вогню, який запалюють на припічку 12-ма полінами, що їх заготовляли 12 днів, для 12 різних страв на Святу вечерю. Започатковує Різдвяні свята дідух - символ-знак, який вноситься до хати на Святий вечір. Саме внесення дідуха - це останній обжинковий сніп, у склад якого входять овес, жито, пшениця, льон, - до хати. Це суцільне обрядове дійство, позначене низкою театральних елементів. Дідух знаходиться у хаті впродовж тижня: його присутність приносить у родину гарний настрій, затишок і святковість.
Свята вечеря - центральна традиція у Святвечір. Цього дня господині зазвичай готують дванадцять різних страв, головною з яких є кутя. Свята вечеря розпочинається молитвою. На столі запалюють різдвяну свічку - пам'ять про душі предків. За святковий стіл сідає вся сім'я, у тому числі й немовлята. Господар благословить вечерю: "Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року". Він пробує кутю, хрестить і підкидає до стелі. Якщо прилипає хоч трішки - на врожайний рік. Якщо в хаті хтось помер, то і для нього кладуть ложку. Спочатку їдять кутю, а потім і решту страв. Повечерявши, колядують. На Різдво Христове люди йдуть на святкове богослужіння до церкви. Зазвичай літургія починається вночі.
Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно хлопці. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, "міхоношу", "козу", "пастуха з пугою" тощо. "Козу" зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватага супроводжували "циган", "лікар", "смерть з косою". Проте обов'язковим атрибутом була рухома зірка, яку постійно носив ватаг.
Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу і, коли господар зголошувався, починали виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, їм зичили щастя і здоров'я, а в господарстві щоб були статки і щедрий приплід. Якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти "оживити дзвінкий голос". Жінки ж, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали "міхоношу" водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.