Звернення українських дисидентів, колишніх в’язнів сумління, до Amnesty International та інших правозахисних організацій світу

Сьогодні в Україні похорон Сергія Нігояна, загиблого на Майдані від кулі снайпера. На фотографії 20-річний юнак стоїть на барикаді з транспарантом: «Голосом народу говорить Бог».

Сьогодні ж похорон Юрія Вербицького. Важкопораненого, його викрали з лікарні, вивезли до лісу, закатували і покинули в снігу. Таких викрадених прихильників ненасильного опору багато.

Хто стояв за снайпером?

Хто викрадав пораненого чоловіка, політично навіть незаангажованого?

Років 40 тому ми, в’язні сумління, зверталися до Amnesty International і шукали інших Інститутів Справедливості.

Сьогодні ми всі вийшли на Майдан, дехто з дітьми і внуками. І знову з гаслом: «Воля, справедливість, закон». І з апеляцією до Заходу, який втілює ці принципи і повинен їх захищати скрізь.

Раніше наш противник у Кремлі розмахував бомбою і закликав до миру. Він заарештовував нас за вільне слово і судив як особливо небезпечних державних злочинців.

Імперія лжі упала, але її слуги вціліли. Посткомуністи — то здеградовані комуністи у спілці з криміналом.

У них ті самі методи насильства. Але кримінал допускає суд у нічному лісі, вирок — через снайпера, «помилування» викрадених - через Президента.

Саме маскування криміналу під національну державу і під демократію — то одна з найпідступніших масок злочинного світу. І то хвороба, небезпечна для всього світу. Вона пускає метастази. Найважливіше — поставити діагноз і негайно рішуче лікувати. В нинішньому світі уже нема кордонів, які відмежовують. Відповідальність кожного з нас за долю світу зростає.

Знайте, що Український Майдан — то передній край боротьби за волю народу і за порятунок людини від слабодухого компромісу з силами зла.

Підписи (у дужках - термін позбавлення волі):

Зиновій Антонюк (1972-1981, 1982-1983)

Ольга Гейко (1980-1986)

Семен Глузман (1972-1985)

Йосип Зісельс (1978-1981, 1984-1987)

Ігор Калинець (1972-1981)

Левко Лук’яненко (1961-1976, 1977-1988)

Мирослав Маринович (1977-1987)

Володимир Мармус (1973-1984)

Кузьма Матвіюк (1972-1976)

Василь Овсієнко (1973-1977, 1978-1988)

Зорян Попадюк (1973-1980, 1982-1987)

Раїса Руденко (1981-1987)

Євген Сверстюк (1972-1983)

Мирослав Симчич (1948-1963, 1968-1985)

Олесь Шевченко (1980-1987)

Юрій Шухевич (1948-1968, 1972-1988)