Через свою російськомовність, Україна втрачає мільярди доларів на рік

Відразу після скасування Верховною Радою скандального закону «Ківалова-Колесніченка», багато громадських діячів західної України почали активно висловлюватися на захист російської мови. А у Львові навіть пропонують провести день, коли всі розмовлятимуть винятково російською мовою. Мене, як мешканця Києва, такі прояви благородства над «переможеними» дещо насторожують, адже упродовж всього часу проживання у Києві так чи інакше зіштовхувався з постійним активним, а частіше пасивним, опором українській мові. А коли, скажімо, наполягав, щоб у школі чи дитячому садочку події відбувалися українською мовою – сприймали як відчайдушного націоналіста.

Західникам цього не зрозуміти, адже вони живуть у україномовному просторі, і проблема російськомовності для них існує більше теоретично, ніж практично, а відтак реальної загрози вони не відчувають.

Більшість громадян країни вважає, що для того, щоб бути патріотом, не обов’язково говорити українською мовою і навпаки – володіння мовою, ще зовсім не означає  патріотичності людини.

Однак хотілося б звернути увагу на те, що сьогодні ми живемо в інформаційному суспільстві, де головні капітали заробляються саме в сфері інформаційних технологій.

Складно провести абсолютний підрахунок, скільки саме Україна втрачає від того, що частина її населення говорить російською, але суми сягають мільярдів доларів.

Так скажімо сьогодні уся кіноіндустрія, індустрія шоу-бізнесу, преса, реклама, книжки… підпорядкована Російському ринкові, адже, якби Україна потребувала фільмів, адаптованих винятково українською мовою – це б сприяло розвитку компаній з адаптації, що б неминуче потягло за собою створення власних продакшинів з виробництва фільмів,  а відтак  і створення високооплачуваних робочих міць  у себе в країні.

Не ставлю собі за мету, перераховувати усі інформаційні продукти, за які ми платимо Росії, але можна впевнено сказати, що за оренду російської мови, ми платимо ціну, значно більшу, ніж Росія нам платить за оренду бази Чорноморського флоту.

І коли сьогодні нам погрожують не купувати наші товари – то є проста панацея, перестати купувати їхні фільми, не впускати їхніх співаків і шоуменів, які з повітря забирають значно більше наших коштів, ніж ми виторговуємо у них за реальні товари.