На Миколаївщині зафіксовано появу шакалів

Рік тому «УК» порушив тему боротьби з вовками, які вже давно оселилися поблизу Кінбурнської коси. І хоч хижаки не нападали на свійських тварин і людей, багато хто виступав за те, щоб їх відстрілювати. Про негативні наслідки такої ситуації тоді попереджав миколаївський еколог Олег Деркач. «Можна змалювати гіпотетичну ситуацію, — зазначав він. — Ми відстріляли цих вовків, на місце однієї зграї прийде інша. І де гарантія, що не прийде більш досвідчена й більш жорстока? Це в кращому разі. А в гіршому — може з’явитися зграя бродячих собак. Вони агресивніші. А ще більше шкоди може бути від шакалів, які нині дуже поширюються, — заходять з Румунії, зі Сходу, Кавказу. Мисливці фіксують їх і в Україні. Адже ніша вільною не буває».

На жаль, прогнози починають здійснюватися. На Миколаївщині чотириногих хижаків стає більше. Так, вони з’явилися в Очаківському районі, в околицях сіл Куцуруб, Солончаки, Іванівка та Парутине.

Як вважають фахівці, поява шакала африкансько-азіатського походження не випадкова — це наслідок розселення тварин у європейських країнах. Тривала боротьба з вовками, природними ворогами шакалів, сприяла зростанню чисельності й розселення цього виду. Нині шакалів знайдено принаймні в 12 європейських країнах. До Румунії, звідки почалося заселення України шакалами, вони потрапили наприкінці 60-х років минулого століття з Греції й Болгарії. Викопних решток шакала на території України, Молдови та Румунії палеонтологи не знаходили, що свідчить про те, що ці хижаки тут ніколи не жили. Вперше в Україні вид знайдено 1998 року в Одеській області в дельті річки Дністер, а вже 2004-го тут було близько 60 особин. Щоправда, поки що розселення шакалів стримують мисливці й вовки.

Час появи шакалів на Миколаївщині достеменно не відомий, але потрапили вони сюди, безперечно, з Одеської області. Вперше самця виявили у жовтні 2008-го поблизу Тилігульського лиману в Березанському районі, на кордоні з Одеською областю. Шакали схожі на дрібного вовка, вони активні зазвичай вночі, тому на очі людям потрапляють рідко. Пари шакали утворюють на тривалий час, іноді схрещуються із собаками.

Шакал має схильність до переселення, за рік може переміщатися на відстань понад 800 кілометрів. Це спритні нахабні хижаки, які полюють поодинці, парами або зграями. Іноді вони нападають на свійських тварин поблизу садиб.

Як повідомив Олег Деркач, «останніми роками шакал значно розширив свій ареал. Днями я був у Нижньодністровському національному парку, який розташований за 50 км від Одеси. Там уже налічують від 30 до 40 особин цього виду. Щоправда, поки що він займає специфічні біотопи, переважно плавні».

Тож чи варто винищувати вовків, щоб на зміну їм прийшли шакали?

Джерело: ukurier.gov.ua