Волинська область

Північний захід України. Лежить у межах Поліської низовини та Волинської височини. Клімат помірно-континентальний. Багата озерами (понад 220), лісами, річками, головна з яких – Прип’ять з притоками. Утворена в 1939. Територія: 20,2 тис. кв. км.

Історія

Територія була заселена в епоху пізнього палеоліту. Доба палеоліту і мезоліту представлена більш як 160 пам’ятками. Найдавнішою серед них є поселення Ростень у Любомльському pайоні. У VII–X ст. тут жили східнослов’янські племена – дуліби, бужани і волиняни. У X ст. Волинська земля, назва якої походить від міста Волинь, входила до складу Київської Русі-України. В 1199 об’єднана в Галицько-Волинське князівство, населення якого вело боротьбу проти монголотатарської навали.

На початку XIV ст. входить до складу Литовської держави, а після Люблінської унії 1569 – до Польщі. 1793 відходить до Російської імперії, як Ізяславське та Волинське намісництво (1793–96). З 1797 – Волинська губернія.

В 1921–1939 Волинь була під владою Польщі. Багатовікове національне і соціальне гноблення, зокрема в час радянського володіння, трагічно позначилося на волинській землі. Безповоротно загублені сотні культурних пам’яток.

Українці Волині виступали проти утисків. Свідченням цього є активна їхня участь у національно-визвольній війні 1648–1654, в гайдамацькому русі. Знаменно, що саме на Волині започаткувалось формування в 1942 Української повстанської армії, яка боролася за незалежну Україну проти німців і московсько-комуністичного тоталітаризму.