Закарпатська область

Розташована у географічному центрі Європи (це засвідчує пам’ятний знак поблизу Рахова), на стику кордонів України і чотирьох сусідніх держав – Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі. Область займає південно-західну частину Українських Карпат і прилеглу до неї північно-східну Середньодунайську низовину. Більшість території краю – гори та передгір’я, вкриті листяними і хвойними лісами, високогірними альпійськими луками- полонинами. Тут знаходиться найвища гора Карпат – Говерла (2061 м). В низинах розкинулися родючі поля, сади і виноградники. Клімат області помірно континентальний, порівняно тривала весна, нежарке літо, тепла осінь і м’яка зима.

Край перетинають десятки гірських річок, серед яких найбільші – Тиса, Боржава, Теребля, Ріка Уж, Латориця. Є кілька невеликих гірських озер льодовикового походження, серед яких найзначніше – Синевирське (989 м над рівнем моря).

Тут виявлено і вивчено понад 360 родовищ цілющих вод, що є аналогами вод відомих у світі курортів. Вони використовуються при лікуванні органів травлення, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату. На базі цих джерел діють близько 10 санаторіїв, серед яких найвідоміші «Карпати», «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Перлина Карпат», «Шаян». До послуг мандрівників – туристський комплекс «Латориця» в Мукачевому, 10 туристичних баз, 9 їхніх філіалів і три гірські притулки. Вони здатні одночасно обслужити до 4 тис. осіб. Діють 12 гірсько-лижних маршрутів.

Історія

Поблизу села Королеве Виноградівського району знайдено залишки однієї з найбільших і найдревніших на Україні стоянок первісної людини, що існувала 500 тис. років тому. Стоянки раннього і пізнього палеоліту виявлені в Ужгороді, Мукачевому, Береговому, Хусті. Біля сіл Глибоке, Гута, Кам’яниця Ужгородського p-ну знайдені залишки поселень епохи мезоліту. Відомі понад 30 пам’яток епохи неоліту, 80 – міді і бронзи, багато – залізного віку, але найбільше – давньослов’янського та давньоукраїнського періоду. Окремі слов’янські групи з’явилися тут у перші століття після Н. X. Це були вихідці з теперішніх Волині та Прикарпаття. Багато пам’яток залишило по собі літописне плем’я білих хорватів. У ІХ–Х ст. Закарпаття було складовою частиною Київської Русі-України. У 896 почався перехід угорських кочових племен через Карпати в Середнє Подунав’я, освоєння якого тривало упродовж всього X ст. Помітне місце в історії Закарпаття посідає подільський кн. Ф. Корятович. Втративши свої землі у війні з литовським кн. Вітовтом, він разом з усією дружиною перебрався за Карпати. У 1396 угорський король подарував йому Мукачівську і Маковецьку домінії.

1867 Закарпаття увійшло до складу Австро-Угорської імперії, після її розпаду у 1918 – до складу Чехословаччини (за умови надання йому автономії). Лише в жовтні 1938 Закарпаття отримало право на самоврядування.

За Мюнхенською змовою 1938 відбувся поділ. У березні 1939 закарпатський уряд на чолі з А. Волошиним проголосив у Хусті незалежність Карпатської України. Одразу після цього її було окуповано згідно таємного пакту між Угорщиною і фашистською Німеччиною.

У жовтні 1944 Закарпаття увійшло до СРСР. Тоталітарна система принесла сюди репресії та політику русифікації.

На референдумі 1 грудня 1991 понад 92 % населення проголосувало за незалежність України.