ЗМІЙ ГОРИНИЧ

Жар жертовного вогню опалив одразу дванад­цять голів велетенського змія. Знесилений, але ще живий, ринув він у розірване багрянисте небо. Заревли раптом громовиці, спалахнули водночас міріади блискавиць: то бог Перун на запрялсеній золотогривими кіньми золотій колісниці кинувся за ним у погоню. Посипа­лися з очей змія іскри... Страшно шугонув востаннє крильми та й розтанув у розтривоженому мороці. Яскравіше запалав священний вогонь Алатиру, цвітінням розіллялось у світ Дерево життя, а небо-сонце розпросторилось на всі сторони, вкриваючи своїми чарами заквітчану землю.

Коли тільки займалася зоря життя людини, орій день і ніч молився до могутніх богів, неба і землі, сподіваючись на їхню допомогу, аби захистити своє хліборобське серце від злих сил.

Молитвою та повсякденною працею оберігаючи своє духовне лаптя, орій шукав свою душу у далекому зоряному небі, з якого плине до нього Ріка життя. З тих прадавніх часів Змій-дракон став для нього Вогненним Змієм, якого посилає на землю небо. У контурах-зиґзаґах блискавки наші далекі пращури вбачали образи зміїв. Це вони принесли перший вогонь Сварожича і тепло на землю. З того часу вогонь став для людини болсественним, бо він і великий чиститель, і великий святитель.

Культ Змія був вельми шанованим у наших пращурів, а тому став символом захисту духовності. Змій-охоронець то безмелсна і незнищенна Ріка лсиття, якою зоряним Чумацьким Шляхом плинуть до нас душі померлих дідів-прадідів. Ріка лсиття стала святим оберегом довкілля та коленої людини.

Різноманітна магічна символіка, що асоціюється на землі зі Змієм, зберігається у народній пам'яті й досі у вигляді орнаментів на килимах, вишитих рушниках, посуді. Доріжки, половички це той самий смугастий змій-обережник, що тихенько згорнувся і вартує поріг та оселю від лихої сили. Захисником обійстя завледи був тин, що теле нагадує контуром змія. Щоб захистити село або лан від нечистої сили, у давнину копали навкруги канаву. Від відьом захищалися чарівним колом. Орнамент на вишиванці оберігає відкритий комір і душу людини. Своєрідним оберегом для людини став пасок. Він притримує одяг, захищає тіло від проникнення холоду, а отже, і злих сил, зберігає тепло. Відкриті місця тіла прикрашають захисні талісмани символи вогню: кільця, намиста, сережки, що також є далеким відгомоном культу Змія. Оберегом міст був земляний вал або кріпосна стіна. Такі вали називали Змієвими. Вони обороняли край від напастей. Там, де було насипано вал, змій-гад в образі кочівника степів пройти не міг. А кочівники-нападники насправді були страшним змієм: то був змій з багатьма головами, що своїм трутним смородом та вогнем нищив і палив усе на своєму шляху.

Змій Горинич це дракон з трьома, шістьма, дев'ятьма і навіть дванадцятьма головами. Називають його Гориничем тому, що він живе під горою в корінні Дерева лаптя. Це зло підточує саме Дерево. Аби світ став досконалим, аби це дерево цвіло і давало вічні плоди, людям потрібно позбутися того змія вбити його. Але зробити це непросто, бо то збунтований проти Бога розум. У таких зміїв одна губа може торкатися землі, а друга неба. Вони можуть нападати на сонце чи на місяць, і тоді настає затемнення. Появу Змія Горинича супроводлеує велика буря: тоді гримить грім, з його ніздрів вилітає полум'я, а з вух валить дим; на мідних кігтях та на лапах блищить вогонь. Вогонь то його найголовніша сила.

Змій Горинич володар підземного царства вод, син великої богині Дани, тому й має силу замикати земні води. Як хранитель вод, може викликати посуху, наслати на людей мор, коли його не вшановують і не приносять лсертв. Його змії-слуги стерелсуть колодязь із цілющою водою, викидають вгору полум'я, яке спалює все, що насмілюється наблизитись до нього. Змій Горинич любить лапи в якомусь озері або біля річки. Одну з річок люди так і прозвали Горинь. Свої скарби Змій Горинич ховає в норах землі та печерах. Там, у нижньому царстві, живе його численне сімейство з незліченним військом і служниками. Та головне царство Змія Горинича розташоване далеко в синьому "морі-окіяні, на острові Кургані", на велетенському камені, посеред якого росте могутній крислатий дуб. Там у нього стоять три палаци: золотий, кришталевий і діамантовий, а в стайнях такої ж масті коні, на яких він об'їжджає свої палаци. Колись один сміливець побував там над золотим палацом летів понад землею цілий рік, над кришталевим два, а над діамантовим три роки. Там, на тому острові, живе дочка зміїного царя Маринка, зміїна цариця, хранителька потойбічних і земних знань та дарувальниця мудрості. То їх у замовляннях прохають люди не лише щось зробити, але й чогось навчити: скажімо, щоб гадюка не вкусила, хвороба зникла. Кал<уть: якби зловити білу гадюку та зібрати з неї отруту, то хто б перший покуштував тієї юшки і м'яса той знав би усе: як звірі розмовляють, як птахи і трави перешіптуються.

Колись наші предки мали два "зміїних" свята. З'явившись навесні 25 бе­резня, змії допомагають хліборобам в їхніх господарських справах.

14 вересня змій проводжали у Вирій; та змія, котра протягом літа когось вкусила, залишалася мерзнути на морозі.

Давним-давно один страшний змій засів біля града Кия та й занадився людей їсти. Став вимагати ще й царівну. Послав тоді цар і свою дочку в данину змієві. А дочка була такою гарною, що змій її полюбив. Жив у тому граді змієборець Кирило Кожум'яка. Довго просили його найстаріші люди, а потім і молодші вбити змія. Врешті і малі діти почали просити, а як заплакали то й сам Кожум'яка не витерпів, заплакав та й каже: "Ну, це ж уже для вас я роблю". Забив того змія Кирило Кожум'яка, визволив царівну і віддав цареві, а те урочище, де жив Кирило, з того часу почало зватися Кожум'яками.

Мужні та сміливі були лицарі-богатирі у давнину. Зі Змієм Гориничем билися Котигорошко, Ілля Муромець, Іван-Побиван, Іван-мужичий син. Та найбільшого багатоголового змія, який вимагав великої людської данини, бо хотів з'їсти незгасиме Сонце, убив колись син Божий, святий Урай.

Змій Горинич, на відміну від Кощія Безсмертного, людожер. Полює за молодими парубками, особливо за молодими дівчатами, яких тримає за жінок. Іноді стає Перелесником, літає ночами до деяких жінок і тягне у них з грудей молоко. Та молодиця, до котрої він унадиться, жовтою-жовтою буде, як віск, а як не стане молока то кров тягне. Живучи з жінкою, сильно марудить її, що бідна аж сохне.

Я таки бачила змія... розповідала одна молодиця. Дивлюсь, аж він летить іскри так і сипляться. То я швидше припала до землі, бо на його, кажуть, гріх дивитися, та молюся: "Хай воскресне Бог..." Коли чую як загуде! От вже, значить, пролетів. Тоді я встала, перехрестилась, глянула на небо, аж його вже нема, тільки смуга по небу, де пролетів.

Один чоловік ішов селом і бачив, як над його головою, немов куль соломи, пролетів змій, а з того куля іскри так і сипалися, і він так увесь і сяяв. Летів, бо ніс гроші тому, що йому записався.

Змій приносить чарівникам і відьмам гроші, змагається з людьми, а, програвши, платить. Його легко можна обдурити, але він мстивий і на зло відповідає злом палить хату.

Перелесник може скидати крила. Раз прилетів змій до молодиці, поклав крила перед порогом, а сам перекинувся в чоловіка та й пішов до хати. Сусідський парубок підстеріг, схопив крила і змій мусив їх викупляти.

Чорти народжуються також від гадюк, тому убивати їх не гріх, бо вони шкідливі та нечисті. За забиття людиною полоза їй відпускається сім тяжких гріхів. Врка вбивати не молена, бо він у ту хату, де живе, приносить щастя.

Змій постає з тієї гадюки, що сім літ не чула людського голосу. Тоді в гадюки виростають крила, і за сім літ вона стає змієм.

Колись для закликання дощу молили небо та задля жертви вбивали або закопували живцем у землю зміїв.

Людина теж може народитися від змія. Така людина має віщунські здібності, відунські знання та здатна перевтілюватися. Таким богатирем був Вольга Волхв. Він народився від змія, котрого в горбді здибала його мати. Великий перевертень Вольга умів обертатися в тура, вовка, сокола, птаха, чим наганяв жах на ворогів.

Змій володар усіляких хвороб та пристрастей. Більшість замовлянь пов'язують змія із загоєнням зміїних укусів або їх запобіганням. Зміїними замовляннями відвертають лукавство від "щирого серця", а також наводять на серце любовний жар. Змій то вогонь, "огненний бугало", політ якого "ліси палить, землі сушить, а трави в'ялить". Змій то вогонь як для довкілля, так і для людини.

Недаремно на знайдених жіночих глиняних фігурках, яким не одне тисячоліття, накреслено змійки-вужики, що своїми головами тягнуться до лона. На місці грудей також зображено змійок. Захисними смужками чи змійками обвитий і тодішній посуд. Такі особливі знаки-обереги трималися в родині та були символами єднання неба і землі, вогню і води, батька і матері. То була жертва богам, яка розбивалася задля щастя родинного життя в Купальські дні. І тільки після цього чоловікам було дозволено доступитися до жінок, бо то була найкраща пора для зачаття майбутньої здорової дитини.

Утих захисних змійках таїна небесного Вогненного Змія, смисл життя, його початок та безкінечність, що плине у безмежний Всесвіт, в якому несе у майбутнє свої зоряні води могутня Ріка життя.

ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ


    фейсбук