СТАНИЧНО- ЛУГАНСЬКИЙ (ПРИДОНЕЦЬКА ЗАПЛАВА). ЛУГАНСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК

Від ділення Луганського природного заповідника займає заплаву і борову терасу (площа 4.94 км2) лівого берега р. Сіверський Донець біля крихітного с. Піщаного (20 жителів) Станично-луганського району. У цьому місці широке річище (80-100 м) ріки утворює крутий закрут, огинаючи високі схили (до 80 м) дислокацій Донбасу, розташованих на правому березі. Лівий заповідний берег пологий з широкою (до 2,5 км) заплавою з безліччю стариць,   проток, переважна частина яких втратила зв’язок з основним руслом. У Станично-Луганському відділенні охороняється доволі різноманітна рослинність, представлена двома основними комплексами: заплавними луками, дібровами, вільшняками, осокоровими лісами і сосновими насадженнями борової тераси, що з’явилися на ній в 1950— 1960-і роки, коли ця територія належала Кондрашівському лісництву. Найпоширеніші заплавні дубові і дубово-в’язові ліси, що займають дві третини заповідної території. На берегових піщаних косах тут ростуть тополі і верби, а на підвищених ділянках переважає осокір. У заповіднику налічується 679 видів квіткових рослин, серед яких 21 степових, 132 лісових, 84 водно-болотних та ін. Тваринний світ представлений 54 видами ссавців, 225 — птахів, 7 — плазунів, 8 — земноводних і 40 видами риб. Головним об’єктом охорони заповідника є реліктовий звірок, що живе в заплавних озерах, — хохуля руська. Ландшафтна родзинка Придонецької заплави — гармонійне поєднання листяних лісів з мальовничими луговими галявинами, тихими заводями стариць і гладінню озер.