Парк розкинувся в Серединобудському районі Сумської області, у крайній північно-східній частині України. Його створено згідно з Указом Президента України від 23 лютого 1999 року на площі 16 215 га (в тому числі 7272 га - у постійному ко-ристуванні парку). Відповідно до геоботанічного районування України ця територія належить до Чернігівсько-Новгородсіверського (Східнополіського) геоботанічного округу, Поліської підпровінції. Вона охоплює заплавну, другу і третю тераси Десни. Заплава 2-4 км завширшки добре виражена на всьому протязі. На ній багато озер, стариць, заболочених ділянок. Грунти тут лучні, дерново-глейові та болотні. Борова тераса добре розвинена і тягнеться смугою над заплавою. Рельєф її горбистий, грунти дерново-підзолисті піщані та супіщані. Наступна тераса, на якій розташований Старогутський лісовий масив, має плескату поверхню з дерново-підзолистими супіщаними та світло-сірими лісовими суглинковими грунтами. Звичними є улоговини з оторфованими грунтами і торфами.
Клімат парку більш континентальний, холодний, з меншими вегетаційними та безморозними періодами, ніж на іншій частині Українського Полісся. Середньорічна сума опадів 550-590 мм. Річкову мережу створює Десна з її притоками.
За характером природних умов територія парку поділяється на дві частини - Придеснянську та Старогутську, які з’єднуються вузькою смугою. У Придеснянській частині рослинний покрив представлений комплексом заплавної рослинності (лучної, болотної, водної) та лісів на боровій терасі. Переважають угруповання заболочених лук і трав’яних боліт з домінуванням лепешняку великого, осок гострої та гостровидної, очеретянки звичайної. На підвищеннях поширені луки, у травостоях яких переважають мітлиці виноградникова та собача. Із рідкісних видів слід відмітити півники сибірські, реліктові верби - Старке та мирзинолисту, тростяницю кострицеподібну.
Численні заплавні водойми багаті на водну рослинність, серед якої є рідкісні реліктові види, занесені до Червоної книги України, - плаун іцитолистий, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий. Вони утворюють рідкісні угруповання, занесені до Зеленої книги України.
Лісова рослинність займає окремі урочища, що тягнуться ланцюгом на боровій терасі. Тут переважають культури сосни різного віку, що формуються в соснові ліси зеленомохові із фрагментами дубових лісів у пониженнях. В улоговинах трапляються сфагнові оліготрофні та ме- зотрофні болота із сфагновими мохами, пухівкою піхвовою, журавлиною. На деяких ділянках збереглися флористично багаті природні дубово-соснові ліси, де ростуть лілія лісова, коручка морозниковидна, плаун колючий, занесені до Червоної книги України.
Загалом Придеснянська ділянка є типовою для регіону, мальовничою, різноманітною, придатною для рекреаційного використання.
Старогутська ділянка - це майже суцільний лісовий масив. Лише в західній частині у нього вклинюються долинки невеликих водотоків системи Десни. Цей масив є крайньою південною частиною масиву відомих Брянських лісів. У Росії прилегла до нього територія виділяється як Нерусо-Деснянське Полісся. Основними лісоутворю-вальними породами є сосна звичайна, дуб звичайний, береза повисла, вільха клейка. Лісистість території - близько 88 %. Тут панують середньовікові соснові ліси. Внаслідок інтенсивних рубок у післявоєнні роки нині в структурі соснових лісів на лісові культури припадає лише 61 % площі. На багатших ділянках сформувалися ліси з переважанням дуба, площа їх понад 600 га. Найбільші площі займають соснові ліси зеленомохові у комплексі із чорницево-зеленомоховими. Є ділянки старих культур сосни з густим нижнім ярусом із листяних порід, вірогідно, на місці мішаних лісів, які нині мають обмежене поширення.
У соснових лісах парку багато бореальних видів - грушанки мала, круглолиста, ортилія однобока, зимолюбка зонтична, а також рідкісний вид - грушанка зеленоцвіта. Характерними видами тут є плауни - річковий, занесений до Червоної книги України, та булавовидний, а також дифазіаструм Зейлера. Серед північних видів є такі, що ростуть на пісках, - чарівна й малопоширена рослина сон широколистий, один із нечисленних ендеміків Полісся - гвоздика несправж- ньорозчепірена, еремогона скельна.
Болота парку, хоча і не займають великих площ, характеризуються значною різноманітністю. Тут представлені всі типи боліт Полісся - від верхових сфагнових із переважанням пухівки піхвової, багна болотного, журавлини до низинних купинних із осоками ситничко- подібною, зближеною, омською. На них ростуть типові види болотного різнотрав’я - вовче тіло болотне, бобівник болотний, фіалка багнова тощо.
Багата й різноманітна флора парку. Нині повний її склад не визначено, можна припустити, що він становить не менше 800 видів судинних рослин. З них 20 видів записані в Червону книгу України. Найбільш рідкісними є гудайєра повзуча, шолудивник королівський, баранець звичайний, верба Старке, плаун щитолистий.
З рослинності парку 5 угруповань занесено до Зеленої книги України: старі корінні соснові ліси зеленомохові, а також формації сальвінії плаваючої, плауна щитолистого, водяного горіха плаваючого, латаття сніжно-білого. Рідкісними для регіону (Лівобережного Полісся) є верхові чагарничково-пухівково-сфагнові болота та низинні болота з домінуванням осоки ситничкоподібної.
Фауна парку вивчена недостатньо. У ній багато рідкісних та зникаючих видів, яких занесено до Червоної книги України та списків вразливих видів Європи.
За своїми фауністичними комплексами Придеснянська та Старогутська ділянки значно відрізняються одна від одної. Тваринний світ першої представлений видами навколоводного, водно-болотного та лісового комплексів. Луки, болота, заплавні водойми тут населяють типові мешканці річкових заплав - бобер річковий, видра, горностай. На піщаній терасі Десни збереглось найбільш північне в Україні поселення тушканчика великого - типового представника степової фауни.
Із птахів досить звичними є чайка, травник, веретенник великий, трапляються дупель, бекас, турухтан, поручайник. Район с. Очкіно - одне з двох відомих в Україні місць гніздування скопи. Із плазунів відомі ящірка живородна, вуж звичайний, гадюка звичайна, із земноводних - кілька видів жаб, тритони гребінчастий і звичайний. Іхтіофауна досить багата, із рідкісних видів риби тут є стерлядь, рибець, марена звичайна.
На Старогутській ділянці переважають види фауни лісового комплексу. Із ссавців мешкають лось європейський, козуля європейська, кабан дикий, вовк, лисиця, куниця лісова, білка. Місцями досить звичними є заєць-біляк, зрідка трапляються ведмідь бурий, рись, зубр, які заходять з території Росії. За попередніми даними, тут зареєстровано близько 90 видів птахів. Найчисленнішими є зяблик, вівчарик-кова- лик, синиця велика, досить звичними - дятел великий строкатий, дрозди чорний та співочий, малинівка, вівчарик весняний.
До Червоної книги України віднесено: із круглоротих - міногу українську; із риб - стерлядь, марену дніпровську; із птахів - лелеку чорного, скопу, змієїда, підорлика великого, орлана-білохвоста, глухаря, журавля сірого, кулика-сороку, поручайника, сича волохатого, сичика-горобця: із ссавців - зайця білого, тушканчика великого, горностая, норку європейську, борсука, видру річкову, рись звичайну, зубра.
Функціональне зонування парку ще не розроблене. Попереднє вивчення дає підстави вважати, що рекреаційну роль відіграватиме здебільшого Придеснянська ділянка. Моніторингові дослідження, вивчення природного різноманіття проводитимуться на всій території парку, насамперед - на Старогутській ділянці. Тут є умови для розвитку наукового та екологічного туризму.
Прикордонне розташування Деснянсько-Старогутського національного парку створює перспективу для організації міждержавного українсько-російського біосферного резервату. Він охопить придеснянські, старогутські і брянські природні комплекси, які мають значну наукову цінність.


Останні матеріали