Селище (6.9 тис. жителів), центр Гусятинського району, розташоване на мальовничому правому березі р. Збруч. Перша згадка про нього відноситься до 1159 р. Через чотириста років іусятин (що називався також Усятин і Всятин) одержує Магдебурзьке право і статус міста. Королівським містом він пробув недовго, з 1574 р. доволі часто міняючи хазяїв — представників польських родів Калиновських, Забєльських, Голуховських, Потоцьких. У 1594 р., помстившись за смерть батька, своє рідне місто розграбував і спалив С. Наливайко із загоном повсталих козаків. Понад чверть століття (1672—1699 рр.) іусятин був турецькою територією. В 1793 р. місто, що знаходилося на обох берегах Збруча, було розділено по річці на два іусятини. Західна (правобережна) частина, розташована на кілометровому виступі, з трьох сторін оточе-ному річкою, де був центр Гусятина з усіма архітектурними пам’ятками дісталася Австрійської імперії. Східна (лівобережна) частина, що підкововидно огинає старе місто, — Російської імперії. Такий поділ зберігся і донині з тією лише різницею, що тепер Гусятини — селище і село двох сусідніх областей України. Всі древні культові споруди гусятина побудовані в період, коли містом володіли Калиновські. І всі вони, хоч і відносяться до різних релігійних конфесій, — оборонного типу. В Онуфріївській церкві, перебудованої з мечеті в XVI ст., переплелися елементи подільської і молдавської архітектури. Розташована на високій терасі над Збручем синагога, побудована в ХVІ–ХVІІ ст., — надзвичайно ефектна ренесансна будівля із специфічними мавританськими рисами та елементами готики. У радянські часи вона була перетворена на краєзнавчий музей, завдяки чому і збереглася. По сусідству з центральною площею і ратушею (перша половина XVII ст.) розташований костел і келії монастиря бернардинців, побудовані в 1610 р. У 1848 р. на північ від Гусятина, у пересохлій частині річища Збруча, була викопана унікальна язичеська статуя, що одержала спочатку назву Антихрист зі Збруча, а згодом — Зарічанський ідол. Він зроблений з рифових вапняків в ІХ–Х ст., які складають Товтрові пасма Тернопільщини і багато років є прикрасою експозиції Краківського археологічного музею в Польщі.