СНОВСЬК

СНОВСЬК – давньоруське місто на Чернігівській землі. Вперше згаданий у літописах у зв’язку зі Сновською битвою 1068. Являв собою фортецю, що захищала кордони Київської Русі від набігів кочівників. Пізніше, під час князівських міжусобиць, тут двічі (1149 і 1155) відбувалися битви. У 1234 Сновськом оволодівкнязь Галицько-Волинської землі Данило Романович Галицький. Восени 1239 Сновськ був спалений ордами хана Батия.

Городище розміщене в центрі Седнева на мису високої (до 30 м) правобережної тераси річки Снов в урочищі Коронний Замок. Площадка неправильної форми (200 X 180 м) зі Сходу обмежена краєм тераси, з Заходу – широким і глибоким яром. В’їзд знаходився з південного, напільного боку. Нагородищі містяться дерев’яна Георгіївська церква і ряд садиб. Оборонні споруди дитинця знищені пізнішими переплануваннями. Дитинець з трьох боків оточує посад (теж щільно забудований), який умовно можна поділити на окольний град й посад. Окольний град, що примикає до дитинця з Півночі, напевне мав окрему систему оборонних споруд, але збереглися тільки подекуди залишки валів. Неукріплений посад відокремлювався від дитинця й окольного града ярами.

Культурний шар дуже пошкоджений пізнішими перекопуваннями. Містить численні фрагменти кераміки 10–18 ст., уламки туфових жорен, шиферні прясла, намисто, уламки заліз, знарядь праці та предметів побуту, зброї, прикраси. Городище і посади широкою дугою охоплювали курганні групи, які в кінці 18 ст. налічували 315 насипів. У різний час досліджено 69 курганів, де виявлено 26 трупоспалень обабіч, 26 на місці, 13трупопокладень у підкурганних ямах, 1 – у зрубній гробниці і 3 кенотафи.