Монастир знаходився в окресленому оборонними мурами північно-східному куті середмістя Львова в оточенні житлової забудови вірменської та руської дільниць. Після розбирання в кінці XIX ст. так званого зацерковного кварталу з південно-західного боку біля костелу утворився вільний простір, зайнятий нині сквером.Заснування домініканського монастиря з костелом св. Божого Тіла датується 2-ю половиною XIV ст. Після пожежі 1408 р. з'являються готичні муровані споруди, які ремонтувались і перебудовувались у зв'язку з пожежами 1511 та 1527 pp. На початку XVII ст. монастир складався з характерного для готики тринавового костелуг зального типу з вежею на західному фасаді та прилеглих з півночі двоповерхових корпусів келій, що утворювали замкнений внутрішній дворик-клуатр і зовнішнє Г-подібне в плані подвір'я.У такому вигляді комплекс простояв до пожежі 1740 p., після якої готичний костел, що загрожував завалитися, було розібрано. У 1745 р. коштом гетьмана Ю. Потоцького за проектом відомого архітектора й військового інженера, коменданта Кам'янець-Подільської фортеці Яна де Вітте почали будувати новий храм у стилі бароко. У 1749 р. закладено фундамент зі знесенням південного крила монастирських келій, внаслідок чого звузився простір внутрішнього дворика-клуатра. Будівельними роботами керував архітектор М; Урбаник, а після його смерті (1764 р.) -К. Мурадович. Після пожеж 1766 та 1778 pp. фасад викінчив у 1792-1798 pp. К. Фесінгер.У 1865 р. з боку головного фасаду над входом до монастирського будинку з'являється запроектована архітектором Ю. Захаревичсм стилізована в бароковому стилі двоярусна дзвіниця. У 1895 р. відновлено ліхтар на бані. Реставрація інтер'єру (оздоблення штучним мармуром, влаштування вітражів, фарбування та позолочення раніше бронзованого скульптурного декору) проводилася в 1905-1914 рр Пошкоджене під час другої світової війни покриття бані реставровано в 1956-1958 pp.В основі об'ємно-просторової композиції храму лежить овальна центральна нава (розміри в осях - 31,54x16,35 м), що переходить у підбанник масивної еліптичної бані. Об'єм нави домінує над витягнутим прямокутним пресбітерієм, прямокутним притвором і шістьма бічними каплицями, симетрично розташованими з півдня та півночі. Композиція храму створювалася під впливом тогочасних уславлених взірців, зокрема віденських храмів св. Карла Борромея та св. Петра. Проте львівська пам'ятка вирізняється своєрідністю, яка полягає в поєднанні статичного за характером палладіанського ордера з динамічністю опуклих та угнутих площин фасадів, а також криволінійним розірваним фронтоном, увінчаним експресивною скульптурою.Будівлю оздоблено колонами та пілястрами (на бічних фасадах) іонічного ордера, що окреслюють вертикально спрямовані площини з вікнами в два яруси. Головний вхід увінчується пов'язаним із хорами балконом та лучковим фронтоном з написом латинською мовою: "Єдиному Богові честь і слава". Експресивні кам'яні скульптури на фронтоні, подані в різноманітних ракурсах, виконані С. Фесінгером.Радісно й святково виглядає інтер'єр, забарвлений у світлі тони та прикрашений осяйною позолотою. Головним організуючим елементом триярусного інтер'єру є вертикалі подвійних колон коринфського ордера, які ніби підтримують величезну чашу бані, карнизи, емпори з витонченими рокайлевими ґратками та виразні за пластикою дерев'яні позолочені скульптурні фігури 18 святих домініканського ордену роботи львівських майстрів 2-ї половини XVIII ст. Чотири великі дерев'яні скульптури апостолів у вівтарі приписуються С. Фесінгеру.У приміщеннях інтер'єру збереглося шість перенесених з готичного костелу достеменно не атрибутованих надгробків кінця XVI - початку XVII ст. з алебастровими фігурами сплячих лицарів в обладунку. Велику художню цінність мають і пізніші меморіальні пам'ятники. Серед них - мармуровий надгробок графині Ю. Дунін-Борковської, виконаний у вигляді стели зі скульптурним барельєфом роботи видатного данського скульптора Б. Торвальдсена (1816 p.), пам'ятник губернатору Галичини Ф. Гауеру роботи львівського скульптора А. Шімзера (1822 p.), пам'ятник польському художнику А. Гроттгеру зі скульптурою Слави роботи В. Гадомського (1880 p.).З півночі до костелу, в одну лінію з його західним фасадом, прилягає прямокутний у плані, триповерховий монастирський будинок з двома внутрішніми двориками. Периметр найближчого до костелу дворика з трьох боків оточують старі келійні корпуси з хрещатими склепіннями та готичними деталями, що вціліли від споруд XV - 1-ї половини XVI ст. Монастир ґрунтовно перебудовувався у XVI-XVIII ст., на що вказують різноманітні за стилістичними ознаками лиштви вікон на фасадах, підтримуваних в окремих місцях похилими контрфорсами. Вітутрішнє розпланування монастирського будинку - анфіладно-коридорне, перекриття в нижніх ярусах - склепінчасті. Окрасою головного фасаду будівлі є встановлений на прямокутному тамбурі входу вежоподібний об'єм дзвіниці у вигляді восьмигранної призми, увінчаної банею.Архітектурні форми й оздоблення дзвіниці тектонічно й стилістично співзвучні бароковому оздобленню костелу.Костел домініканського монастиря у Львові є унікальною за композиційним вирішенням пам'яткою української архітектури XVIII ст.
Т. О. Трегубова
