Село (556 жителів) Борщівського району, розташоване на мальовничому двокілометровому виступі, що утворився при злитті рік Дністер і Збруч. У 1692 р. в гирлі Збруча під керівництвом гетьмана Станіслава Яблоновського була побудована фортеця, названа Окопи Святої Трійці, що призначалася служити польським форпостом у боротьбі з турками, що 20-ма роками раніше захопили Кам’янець-Подільський. Після підписання в 1699 р. Карловицького договору військово-політична актуальність Окопської фортеці зникла, і вона за інерцією проіснувала не більше сторіччя. Зняття прикордонної напруженості дозволило заснувати тут містечко, що вже в 1700 р. одержало Магдебурзьке право. Незважаючи на, здавалося б, вигідне положення місто проіснувало недовго. Від нього збереглися неабияк пошарпані часом Кам’янецькі і Львівські ворота та руїни костелу між ними, побудованого в 1749 р. у стилі бароко. Костел був зруйнований у тому ж XVIII ст. російськими військами, що штурмували прихильників Барської конфедерації, які забарикадувалися в ньому. Реставрація костелу (1903 р.) і воріт (1905 р.) продовжила їм життя, але не врятувала від старості. У районі села зберігся фрагмент Валу Траяна, що захищав Дністровсько-Збруцький мис із заходу. В 1700 р. в Окопах народився Ізраїль бен Еліерез, якому судилося похитнути багатовікові підвалини іудаїзму — стати єврейським розкольником. У 1730 р., перебравшись у Меджибіж, він засновує нову течію, прокляту рабинами-ортодоксами, — хасидизм — релігійно-містичний напрямок іудаїзму, що базується на ортодоксальному іудаїзмі і кабалі. Усьому світові він відомий на прізвисько, яким називали його учні і послідовники, — Бел Шем Тов (БеШТ), що означає Пан Доброго Імені.