Павлівка

Село (980 жителів) Іваничівського району, розташоване в місці злиття річок Стрипа і Луга.

До Великої Вітчизняної війни Павлівка була передмістям містечка Порицьк, що було центром району. Після війни від Порицька зали-шилося кілька будинків і невелика окраїна — Павлівка, що прийняла на себе історію містечка. Перша згадка про нього датується 1407 р., коли литовський князь Вітовт передав Порицьк у володіння І. Вячковичу. Пізніше містечком володіли князі Збаразькі, а одна з гілок цього роду одержала назву Порицькі. Із часів Визвольної війни підпроводом Б. Хмельницького збереглася найстаріша культова споруда нинішньої Павлівки — Михайлівська церква (1650 р.).

З кінця XVII ст. і до повного знищення в 1943 р. містечком і маєтком Старий Порицьк володіли Чацькі. Найбільш відомим представником цьо-го роду став уродженець цих місць Тадеуш Чацький (1765—1813 рр.) — польський учений і діяч в області освіти. Він був одним із засновників Товариства аматорів наук у Варшаві, працював інспектором шкіл у кількох губерніях Російської імперії і брав участь у створенні Кременецького ліцею (1805 р.). В 1921 р. відповідно до Ризького договору Порицьк (як і вся Волинь) після більш ніж столітнього знаходження в складі Росії знову ввійшов у склад Польщі.

Багатовікове українсько-польське протистояння за володіння краєм у період Великої Вітчизняної війни вили-лося в спровоковані міжетнічні збройні зіткнення, що призвели до числен- них жертв. Влітку 2003 р. президенти України (Л. Кучма) і Польщі (О. Кваснєвський) на згадку про загиблих і в знак примирення двох народів на окраїні Павлівки відкрили строгий монумент з лаконічним написом на двох мовах: “Пам’ять. Скорбота. Єднання”. По сусідству на українському цвинтарі була зведена каплиця, а на створеному польському меморіалі встановили пам’ятники і великі світлі хрести.