Село (1.9 тис. жителів) Долинського району, розташоване у мальовничій долині р. Свіча і Лужанка. Перша документальна згадка про Гошів датується 1464 р. Основною визначною пам’яткою цих місць є Гошівський монастир, розташований на високій Ясній горі, що піднімається на лівому березі р. Лужанка. Перший монастир існував з 1570 р., був невеликим дерев’яним, розташовувався на південь від сучасного, і про нього збереглися лише спогади і короткий літописний запис. В XVIII ст. Василіанський монастир знаходився на Ясній горі і в 1737 р. обзавівся іконою Божої Матері (копією ченстоховської, написаній на полотні), подарованою місцевим шляхтичем М. Гошовським. В 1759 р. родина Гошовських подарувала монастирю всю землю на Ясній горі, що значною мірою поліпшило економічне становище ченців. Дерев’яні будівлі Гошівського монастиря простояли до 1834 р., коли почалося спо-рудження кам’яних. У 1842 р. було завершене будівництво Троїцької церкви, монастирських будівель і, більше схожої на оборонну вежу, масивної восьмигранної дзвіниці. Але всеукраїнську славу монастирю принесли не унікальність його архітектурних споруд, а чудотворна ікона Божої Матері, в активі якої зцілення від сліпоти, божевілля, паралічу та інших хвороб. Під час Великої Вітчизняної війни монастир сильно постраждав, а після її закінчення був закритий. Після реабілітації греко-католицької церкви в 1989 р. почалося поступове відновлення Гошівського монастиря, і поклонитися збереженій святині приїжджають не тільки семінаристи, а й віруючі і допитливі люди з багатьох регіонів України.