Сокальський район. Лежить на височині серед заболоченої долини, де зливаються річки Солокіль і Речиці, звідси й назва Белз (давньоруське “бевзь” – заболочена місцевість). Близько 981 р. київський кн. Володимир побудував в урочищі Замочок укріплення, які згодом захопили поляки. 1030 р. місто відвоював київський кн. Ярослав Мудрий. Белз посідав важливе місце в системі фортець західних кордонів Київської Русі. Через нього проходили торговельні шляхи з Польщі в Київ, Овруч і Візантію. 1170 р. Белз стає столицею окремого Белзького князівства. За володіння ним ішло запекле суперництво між Литвою, Угорщиною, Польщею і Київською Руссю. 1234 р. Белз переходить у володіння кн. Данила Галицького, 1340 р. – під владу Литви, 1349 р. – польського короля Казимира, потім знову Литви. 1377 р. після семитижневої облоги Белз захопив угорський король Людовик. Він надає місту Магдебурзьке право, підтверджене в 1509 р. Із 1462 р. Белз знову в складі Польського королівства. 1772 р. переходить під юрисдикції Австро-Угорської імперії, після чого починається новий період розквіту міста. 1789 р. імператор Йосип II зрівнює у правах євреїв і християн, і Белз перетворюється на великий торгово-економічний центр, яким керують хасиди. У складі України з 1951 р. Із Белзом пов'язана історія відомих християнських святинь. Так, в урочищі Клименщина в Десятинній церкві тривалий час зберігалися мощі св. Папи Климента, які кн. Володимир привіз із Херсонеса. А його дружина кн. Анна подарувала князівському храму ікону Богоматері, написану, за переказами, самим євангелістом Лукою. 1377 р. кн. В. Опольський, рятуючись від угорського короля, вивіз її з Белза. Перебуваючи вже у своїх володіннях, він заночував у селі Ченстохів, на березі Варти. Свята ікона була залишена в парафіяльній церкві, а на ранок її “не могли зрушити з місця”. Так і перебуває там до наших днів Ченстохівська ікона Божої Матері. А в Белзі, у колишній каплиці св. Валентина в Замочку, поруч із Миколаївським собором (1926), збираються помістити її лазерну копію. 2001 р. з ініціативи міського голови І. Калиша Белз оголошений Державним історико-культурним заповідником. Відновлюються Домініканський монастир (XVII–XVIII ст.), монастир домініканок (XVIII ст.), ратуша (XVII ст.), костел св. Миколая (1653). Заслуговує на увагу дерев'яна П’ятницька церква (XVII ст), вежа і старий єврейський цвинтар. Цікавою є вілла (XIX ст.).


Останні матеріали