КМИН ЗВИЧАЙНИЙ

Листки чергові, довгасті, 2—З-перисті, кінцеві частки у них лінійні, закінчуються коротким м'яким вістрям. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, білі або рожеві, у складних зонтиках. Плід — двосім'янка. Цвіте у червні — липні. Плоди дозрівають у липні — серпні.

Поширення

Росте по всій території України. Вирощується як ефіроолійна рослина.

Заготівля і зберігання

Зрізані рослини зв'язують у снопики і ставлять під намет для достигання.

Хімічний склад

Плоди К. з. містять флавоноїди (кверцетин і кемпферол), жирну олію, дубильні речовини та 3—7 % ефірної олії.

Фармакологічні властивості і використання

Використовують К. з. для поліпщення травлення, при атонічних запорах, метеоризмі, хронічних холециститах, як знеболюючий засіб. Плоди К з. вхолять до складу вітрогінного чаю, шлункового чаю та заспокійливого чаю. Всю рослину використовують у їжу.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — кминна олія (Oleum Carvi) по 1—3 краплі на грудочці цукру тричі на день; кминна вода (Aqua Carvi) по 1 чайній ложці при кишкових кольках у дітей; настій насіння (20 г подрібненого насіння на 200 мл окропу) по половині — третині склянки 2—3 рази на день до їжі (як вітрогінний засіб приймають після їжі). ЗОВНІШНЬО — розчин кминної олії в соняшниковій олії (2:100) для розтирання грудей при простудних захворюваннях і проти шкірних паразитів.