ЛІЛІЯ ЛАНЦЕТОЛИСТА

Багаторічна цибулинна рослина родини лілійних. Цибулина конічна, біла, дуже щільна, з широкими лусками. Стебло прямостояче, нерозгалужене, до 2 м заввишки. Листки цілокраї, еліптично-ланцетні. В пазухах листків містяться бульбочки. Квітки правильні, двостатеві, великі (до 10 см у діаметрі), чалмовидні, оранжево-червоні, з пурпурово-чорними крапками, зібрані в пірамідальні суцвіття. Плід — коробочка. Цвіте у липні — серпні.

Поширення

Походить з Далекого Сходу і Японії. На Україні вирощують як декоративну рослину у відкритому грунті або як кімнатну культуру.

Сировина

З лікувальною метою використовують квітки і цибулину. Рослина неофщинальна.

Хімічний склад

Надземна частина містить сапоніни, цибулина — невелику кількість алкалоїдів,

Фармакологічні властивості і використання

Рослину використовують у народній медицині та в гомеопатії. В народній медицині лілія відома як болетамувальна, сечогінна, кровоспинна й ранозагоювальна рослина. Зварену з молоком цибулину загортають у марлю й прикладають до наривів для прискорення їхнього визрівання. Щоб видалити ластовиння, використовують мазь, для приготування якої беруть відвар квіток, мед і гірчичне борошно (порівну). Всередину легкий відвар цибулини вживають як сечогінний, тонізуючий, відхаркувальний, матковий болетамувальний і кровоспинний, регулюючий менструації засіб. В гомеопатичній практиці препарати з свіжих квіток використовують як матковий засіб.

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО —відвар цибулин (15 г цибулин на 200 мл окропу, кип'ятити 3—5 хв) по 1 столовій ложці 3 рази на день.