М'ЯТА БЛОШИНА

Mentha pulegium — багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло підведене, чотиригранне, розгалужене, вгорі коротковолосисте, 15—50 см заввишки. Листки супротивні, черешкові, овальні або яйцевидні, зубчасті, при основі клиновидні, притиснуто опушені. Квітки дрібні, в густих, майже кулястих кільцях; чашечка двогуба, з війчастими з країв зубцями, віночок майже правильний, з 4-лопатевим відгином, рожево-ліловий з білуватою трубочкою, зовні розсіяноволосистий. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте у липні — серпні.

Поширення

М'ята блошина росте спорадично в західних областях України і на півдні Кримської області по берегах водойм, на заплавних луках.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують траву м'яти блошиної (Herba Мепthae pulegii), яку заготовляють під час цвітіння рослини, зрізуючи в першій половині дня облистнені частини стебел. Зібрану траву сушать під укриттям на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні. Сухої трави виходить 25 %. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 1 рік.

Хімічний склад

Сушена трава м'яти блошиної містить ефірну олію (1—2 % ), дубильні речовини, сапонін і флаваноновий глікозид гесперидин. Головними складовими частинами ефірної олії є пулегон (75—90 %), азулен, лимонен, дипентен і ментон. Ментолу в ефірній олії м'яти блошиної немає.

Фармакологічні властивості і використання

В народній медицині м'ята блошина має аналогічне з м'ятою перцевою застосування. Рослина відома, своїми спазмолітичними, болетамувальними, протизапальними, жовчогінними і дезинфікуючими властивостями, здатністю рефлекторно розширювати вінцеві судини, збуджувати секрецію залоз шлунково-кишкового тракту й підвищувати апетит. Настій трави п'ють при шлунково-кишкових розладах, при болях і спазмах у шлунку й кишечнику, при метеоризмі, проносах, нудоті та блюванні, при жовчнокам'яній хворобі й жовтяниці, для стимулювання серцевої діяльності й заспокоєння головних болів та від безсоння. Зовнішньо настій трави застосовують при сверблячці шкіри (обмивання), запаленні ясен (полоскання) та нервовому збудженні (ванни).

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО—настій трави (1 столова ложка сировини на 200 мл окропу, настоюють 1 годину) по півсклянки 4 рази на день до їжі (пити теплим!). ЗОВНІШНЬО — обмивання і полоскання вищезазначеним настоєм, ванни з настою (50 г трави заливають 2 л окропу, підігрівають в добре закритій посудині 10—15 хвилин, охолоджують, проціджують, віджимають і додають до ванни).