РУТВИЦЯ СМЕРДЮЧА

Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, 15—50 см заввишки. Листки чергові, широкотрикутні, 3—4-перисті, нижні листки черешкові, верхні — майже сидячі. Квітки правильні, двостатеві, на ніжках, пониклі, зібрані В рідку розлогу волоть; оцвітина проста, чашечковидна, з 4 яйцевидних фіолетових листочків; нитки тичинок не розширені. Плоди — сидячі яйцевидні ребристі залозисто-пухнасті сім'янки. Цвіте у липні.

Поширення

Рутвиця смердюч росте на скелях і трав'янистих схилах на Розточчі-Опіллі та в Західному Лісостепу (поодинокі місцезнаходження).

Заготівля і зберігання

Див. статтю рутвиця мала.

Хімічний склад

Надземна частина рослини містить тритерпенові сапоніни, до 2,2 % алкалоїдів (берберин, фетидин, ізотетрандрин, бербамін), дубильні речовини (1,63—5,45 %), флавоноїди (рутин, глюкорамнін, кемпферол, кверцетин, флавесуетин. ранункулетин), карденоліди, ефірну олію та органічні кислоти.

Фармакологічні властивості і використання

У науковій медицині настойку трави рутвиці смердючої використовують як засіб, що розширює судини і знижує артеріальний тиск. Її вживають при лікуванні початкових стадій гіпертонічної хвороби й стенокардії та при порушенні кровообігу. У народній медицині рутвицю смердючу застосовують як седативний, бактерицидний, протизапальний, кровоспинний, сечогінний та протиблювотний засіб. Настій трави дають усередину при неврозах і судомних станах, перенапруженні, розладах травлення і проносах, захворюваннях печінки і жовчного міхура, набряках і водянці та при внутрішніх і зовнішніх кровотечах. Як зовнішній засіб настій трави застосовують для обмивання ран, виразок, гноячкових висипів тощо.