ПІЗНЬОЦВІТ ОСІННІЙ
Поширення
Пізньоцвіт осінній зустрічається спорадично, окремими групами в Карпатах на вологих і заплавних луках уздовж річок і потоків та шосейних шляхів. Рідкісна зникаюча рослина. Заслуговує уваги позитивний досвід ботанічних садів по вирощуванню пізньоцвіту в культурі.
Заготівля і зберігання
Для виготовлення ліків використовують бульбоцибулини (Bulbotuber Colchici), насіння (Semina Colchici) і квітки (Flores Colchici) пізньоцвіту. Бульбоцибулини збирають перед самим цвітінням рослини їх звільняють від надземної частини і коріння, очищають від землі й використовують свіжими або висушеними (розрізують на частини і сушать на сонці або в печі). В цей же час заготовляють і квітки пізньоцвіту. Насіння збирають у період його повної стиглості і сушать у темному теплому місці, розсипаючи тонким шаром на тканині. Строк придатності сушеної сировини 1 рік, свіжих бульбоцибулин — 3 місяці. Зберігають пізньоцвіт окремо від іншої сировини, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Аптеки сировину не відпускають.
Хімічний склад
Усі частини рослини містять суму алкалоїдів, серед яких головними є колхіцин і колхамін. У бульбоцибулинах колхіцину міститься до 0,25 %, у квітках — до 0,8 % , У насінні — до 1,2 % . Крім алкалоїдів, у бульбоцибулинах є флавоноїд апігенін, органічні кислоти ароматичного ряду, фітостерини та вуглеводи; в насінні — жир, вуглеводи та дубильні й смолисті речовини.
Фармакологічні властивості і використання
Основними діючими речовинами пізньоцвіту є алкалоїди колхіцин і колхамін. Терапевтичні властивості у них однакові, але практично використовують колхамін, який порівняно з колхіцином має значно меншу токсичність. Колхамін є сильним антибластичним засобом і використовується для лікування раку шкіри (екзофітних і ендофітних форм 1 -ї і 2-ї стадій) та неоперабельних форм раку стравоходу (особливо при локалізації раку в нижній його третині) і високорозташованого раку шлунка. При раку шкіри на пухлину і 0,5— 1 см навколишньої здорової шкіри щодня наносять 1 — 1,5 г колхамінової мазі, прикладають марлеву серветку і заклеюють лейкопластиром (кожного разу при заміні пов'язки залишки мазі від попереднього змащування і пухлинну тканину, що розклалася, ретельно видаляють, а навколо пухлини проводять туалет). Курс лікування триває 18—25 днів (при ендофітних формах — до 30—35 днів). Після припинення нанесення мазі накладають протягом 10— 12 днів асептичну пов'язку і проводять ретельний туалет рани. При раку шкіри 3-ї і 4-ї стадій з метастазами застосування колхамінової мазі протипоказане. Не рекомендується наносити колхамінову мазь поблизу слизових оболонок. Проникаючи через шкіру і слизові оболонки, колхамін у великих дозах може спричинити лейкопенію й інші побічні явища, які можуть спостерігатися при прийманні колхаміну всередину. Зважаючи на це, застосовувати мазь треба обережно: уникати передозування (на одне змащування брати не більше 1,5 г мазі), систематично проводити аналіз крові й сечі. При перших ознаках токсичної дії лікування припиняють, призначають глюкозу, аскорбінову кислоту, лейкоген або інші стимулятори лейкопоезу, проводять (у разі необхідності) переливання крові. У випадку раку стравоходу колхамін призначають усередину в таблетках через день по 0,006—0,01 г (6— 10 мг) за 2—3 рази протягом дня. Загальна курсова доза становить 0,05— 0,11 г (50—110 мг). Кращі результати спостерігаються при застосуванні колхаміну в поєднанні з сарколізином. Призначають обидва препарати одночасно 3 рази на тиждень; сарколізин — по 15 мг, рідше по 20—10 мг, колхамін — по 5 мг, рідше по 6 мг на прийом. Ослабленим хворим призначають по 10 мг сарколізину і 4 мг колхаміну. Таблетки колхаміну й сарколізину ретельно подрібнюють, змішують і приймають, запиваючи невеликою кількістю (1—2 ложки) киселю, що дає змогу збільшити тривалість місцевої дії препаратів на пухлину. Курс комбінованого лікування триває 4—5 тижнів (10— 15 прийомів). Застосування колхаміну (рег або в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами) при раку стравоходу протипоказане при загрозі перфорації в бронхи і при наявності такої перфорації, при різко вираженому пригніченні кісткомозкового кровотворення (кількість лейкоцитів нижча за 4000 і тромбоцитів — нижча за 100 000 в 1 мкл) та при анемії. Лікування колхаміном проводять під наглядом лікаря, часто контролюючи склад крові; при падінні кількості лейкоцитів нижче за 3000 і тромбоцитів — нижче за 100 000 в 1 мкл крові приймання препаратів припиняють до відновлення картини крові. При прийманні колхаміну можуть з'явитися нудота і блювання. При передозуванні можливе сильне пригнічення кровотворення. Заходи запобігання і лікування цих ускладнень такі самі, як і при застосуванні інших цитостатичних препаратів. При передозуванні може виникнути й пронос і тимчасове випадання волосся. При з'явленні домішок крові в блювотних масах і дьогтеподібного випорожнення лікування припиняють і проводять гемостатичну терапію. В процесі лікування, періодично треба проводити дослідження калу на приховану кров. У народній медицині настойку насіння пізньоцвіту дають усередину при деформуючому поліартриті, щоб втамувати біль. Місцево настойку насіння і мазь із суміші насіння, квіток і бульбоцибулин використовують як болетамувальні засоби при суглобному ревматизмі й подагрі.
В Україні знаходиться найбільший у світі штучний ліс
Штучний ліс було висаджено на Херсонщині аби зупинити пустелю Олешківські піски (до слова теж найбільшу Європі)
У Чорному морі є свій "Бермудський трикутник"
У Чорному морі, біля берегів України є свій Бермудський трикутник. Де так само з незрозумілих причин гинуть кораблі та зникають літаки. Вчені...
Замок «Паланок» - це одна з рідкісних українських пам'яток, які мають настільки багату історію (фотозвіт)
Надзвичайний історичний пам'ятник ХІV-ХVII століття, знаменитий своєю архітектурою - замок «Паланок» так оригінально названий через споруджені...