Rosa pendulina — рихлий, від 1 до 2 м заввишки кущ родини розових. Стебла то висхідні, то луковидно зігнуті, в нижній половині або в нижній третині вкриті голчастими, досить слабкими шипами, з домішкою щетиноподібних шипиків, у верхній половині їх немає. Листки спіральні, непарноперисті, великі (9—12 см завдовжки), з широкими прилистками, лише зісподу всіяними небагатьма волосками; і з головним стриженьком, здебільшого вкритим волосками з домішкою стеблистих залозок; листочки (їх 7—9, інколи 11) видовженояйце-видні, видовжено-еліптичні або широкоеліптичні, гострозубчасті, зверху темно-зелені, голі, зісподу — сіро-зелені, більш-менш рясно всіяні волосками, гладенькі або лише по головній жилці з одиничними залозками. Квітки правильні, двостатеві, здебільшого одиничні, рідше в малоквіткових (по 2—3) щитковидних суцвіттях, на довгих (2,5—3 см), залозистих, після цвітіння луковидно звисаючих квітконіжках; чашолистки вузьколанцетні, без перистих додатків, довгі, з листовидним розширенням на верхівці, зісподу більш-менш рясно всіяні залозками, зверху — волосисті до білоповстистих, після цвітіння піднесені вгору, залишаються при стиглих плодах; пелюстки (їх 5) від пурпурово-рожевих до темно-рожевих, дорівнюють довжині чашолистків або коротші за них. Плід — гіпантій, видовжено-еліптичний, рясно всіяний залозками, при достиганні пониклий, яскраво-червоний. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Шипшина повисла росте в лісовій та субальпійській смузі Карпат, особливо біля потоків та на лісових вирубках.
Хімічний склад
Шипшина повисла має близький до шипшини травневої хімічний склад, але відрізняється дещо іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.
Фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — усе так, як у статті шипшина травнева.