Щоправда, вулкан, грязевий. Але який вже є. До нього треба ще дібратися.
Отже: Богородчани вже позаду, Надвірна попереду. В’їжджаєте в село, минаєте школу, потім магазин, другий зворот вліво – о, це сюди. Виїжджаєте в поле, до містка, а далі шукайте очима лінію високовольтки.
Саме під сімнадцятим стовбом побулькує малесенький вулкан. Ніяких там везувіїв. Ніякого кракатау. Плюється сантиметрів на 10, не вище, але постійно. Затопив вже кілька гектарів поля навкруги. Здалеку виглядає як неохайна сіра пляма.
