На рубежі VIII-IX століть почало формуватися мистецтво Київської Русі. До нашого часу збереглися мозаїки і фрески Софійського собору в Києві, орнаментальні прикраси "Остромирова Євангелія". Наприкінці XI століття при Києво-Печерському монастирі існувала іконописна майстерня, в якій за канонічними візантійськими традиціями працювали місцеві художни-ки-ченці. До найвідоміших ікон XIV-XVI століть належать "Юрій-змієборець" (Львівщина), "Волинська Богородиця" (Луцьк).
До середини XVIII століття формуються школи іконописців і граверів, найбільшою з яких була школа Києво-Печерської лаври. Діяли майстерні і при інших монастирях і соборах. Новий стиль, відомий в Україні як козацьке або українське бароко, остаточно подолав канонічні засади візантійської традиції іконопису. Найзначніші пам'ятки тієї доби - ікони з Софійського та Михайлівського Золотоверхого соборів у Києві, Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях на Полтавщині, Успенської та П'ятницької церков у Львові.
Великою популярністю серед різних жанрів світського мистецтва користувався парсунний живопис, тобто портрет. Більшість картин виконувалася на замовлення магнатів, козацької верхівки, заможних міщан і селян. Того часу традиційною стала живописна жанрова композиція "Козак Мамай", відома у багатьох варіантах. Українське образотворче мистецтво XVIII століття пишається такими іменами, як А. Лисенко, Д. Левицький і В. Боровиковський, чиї твори служили окрасою російських і західноєвропейських художніх галерей. Середина XIX століття в українському мистецтві ознаменована появою такої художньої зірки, як Т. Шевченко. Вихованець петербурзької Академії Мистецтва (вона справила великий вплив на розвиток українського образотворчого мистецтва) і учень Карла Брюлова прагнув у багатьох своїх роботах відобразити життя українського народу ("Циганка-ворожка", "Катерина", "Селянська родина", серія офортів "Живописна Україна"). Мальовничу українську природу зображували у своїх картинах художники-пейзажисти М. Сажин, І. Сошен-ко, В. Штернберг.
У другій половині XIX століття на досягненнях українського образотворчого мистецтва позначилася діяльність художників-передвижників, серед яких були і українці, зокрема С. Васильківский, відомий за картинами "Степ на Україні", "Козача левада", "Ранок" та інші. Продовжували традиції Т. Шевченка у живопису Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський. Майстром побутового жанру був академік М. Пимоненко. В Україні розпочав свою творчу діяльність І. Рєпін. Захоплений історією народу, він написав відомі картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану", "Чорноморська вольниця", "Вечорниці",
портрет Т. Шевченка та інші. Мальовнича природа України надихала на зображення її поетичних краєвидів як російських, так і українських художників. У 1905 році у Львові була організована перша всеукраїнська художня виставка, її організатором був талановитий живописець І. Труш, котрий залишив нащадкам портрети І. Франка, Лесі Українки, М. Лисенка. Помітний слід на ниві образотворчого мистецтва залишили художники П. Левченко, М. Самокиш, М. Яровий, К. Костанді та інші. Початок XX століття ознаменувався появою авангарду в Україні. Найбільш виразними його представниками були скульптор О. Архипенко, живописці В. Єрмилов, О. Богомазов, К. Малевич, О. Екстер, Д. Бурлюк, А. Петрицький, В. Пальмов, сценограф В. Меллер. Процес відродження української національної культури тісно пов'язаний з подвижницькою діяльністю Михайла Бойчука, який сформулював власну концепцію відродження українського національного мистецтва. У 30-ті роки він та його однодумці стали жертвами тоталітарного режиму. Значну роль у становленні українського мистецтва новітнього часу відіграла заснована у 1917 році в Києві українська державна академія мистецтв, до складу якої увійшли видатні художники і педагоги - Г. Нарбут, Василь і Федір Кричевські, М. Бойчук, О. Мурашко, М. Жук, М. Бурачек, А. Маневич. У наступні роки її було реорганізовано в Київський державний художній інститут (у 1992 році відновлено статус Державної Української академії мистецтв). У 1922 році було створено перше в Україні товариство художників імені К. Костанді. У1938 році була створена Спілка художників України.
В післявоєнні роки образотворче мистецтво було представлене творчістю таких майстрів як М. Дерегус, К. Трохименко, О. Шовкуненко, Т. Яблонська, а також молодих митців В. Бородая, К. Клокова, О. Лопухова та багатьох інших. У XX столітті українське образотворче мистецтво ознаменоване працею двох геніальних народних митців - Катерини Білокур та Марії Приймаченко.
Серед провідних сучасних українських художників - О. Анд, А. Антонюк, О. Бабак, В. Бахтов, Е. Бельський, В. Бовкун, Г Боня, О. Бородай, В. Будников, Г. Вишеславський, Є. Волобуєв, О. Ворона, О. Добродій, О. Дубовик, І. Єлісєєв, М. Жуков, Г Зоря, Д. Кавсан, В. Казарін, А. Крохін, Я. Левич, 3. Лерман, С. Лопухова, Ю. Луць-кевич, О. Маркитан, О. Малих, В. Маринюк, І. Марчук, А. Ментух, Д. Нарбут, Г Не-ледва, І. Несміянов, В. Покиданець, О. Прахова, І. Прокоф'єв, Р. Пушкаш, В. Реу-нов, Л. Рапопорт, В. Рижих, М. Романишин, С. Савченко, П. Сльота, Ю. Соломко, В. Спиридонова, Ф. Тетянич, Ф. Фаб'ян (Тудор), В. Цюпко, В. Шерешевський, В. Шаталін, О. Ясенєв та інші.
З успіхом відбулися у Києві Арт-ярмарок (1994 рік), Міжнародний Арт-Фестиваль (1996 рік), в Івано-Франківську, Львові, Дніпропетровську проходять міжнародні бієнале.
