БЕРЕГИНЯ

Оселя — то священний вогонь душ дідів-прапрадідів, який палахкотить в оселі!

Мамина пісня — то священний небесний вогонь душ дідів-прапрадідів, що горить у ній! Квітка, колодязь, журавель у небі, бабусина вишиванка, дідусева казка, вірність, віра, любов — священний вогонь душі Берегині.

Тільки Берегиня, богиня добра і захисту людини, здатна оберегти оселю, всю родину, а заразом і весь родовід від чорного мороку зла.

Храм великої богині стоїть посеред неба-сонця, на його алтарі богині-діви підтримують вічний вогонь, а боги кожен день приносять їй жертви — найкраще вино, хліб, садовину та городину... З предковічних часів велика богиня є Берегинею життєдайної Матері-Землі, того могутнього та таємничого світу, який тримає в собі життєтворяща материнська сила. В ім'я всеправедного Господа та всюдисущого світла Дажбога богиня Берегиня приносить у життя людини життєві радощі та свіже оновлення на вічну славу зоряного неба предків. З найдавніших часів прийшла до орія Берегиня. То їй наші діди-прадіди приносили у жертву все, щоб вона задобрила нищівні сили, бо лише Берегиня могла оберегти їх від упирів та інших злих сил. За ту первісну оріанську вдячність полюбила Берегиня жити біля людських осель. Особливо влітку, в перший день Зелених свят, коли увесь світ святкує її прихід, а кожна дівчина зустрічає свою долю; коли з неба усміхається сріблястий ясен-місяць. Любить Берегиня водити хороводи дівчат на берегах рік та озер, навколо молоденьких, заплетених вінками та вітами білокорих беріз. Там, де вона співає своїх чарівних пісень, трава росте соковитішою, а на ланах і полях хліб родить багатше.

У кожну оселю велика богиня приносить священний небесний вогонь, який підтримує вся родина. Берегиня захищає оселю, родинне багаття, насамперед малих дітей, від хвороб, лютого звіра, а то й смерті. З давніх-давен Берегиня стала оберегом непорушної та глибокої вірності подружжя. Боронь Боже, щоби загас священний родинний вогонь! У молодій сім'ї Берегиня дбає про лад у хатньому господарстві: щоби дружина переймалася своїм чоловіком, а чоловік піклувався про свою милу. Як тільки богиня Берегиня бачить, що ось-ось вогонь кохання згасне, буває, підкине в нього галузочку та чарівно усміхнеться. Тоді в засмучених душах знову спалахує

вогонь, а в серцях — лагідне тепло і невичерпна ласка. Сумує Берегиня над згаслим багаттям тієї сім'ї, котра не вберегла вогнища у своєму помешканні. В таку оселю приходить біда. Ось чому велика богиня оберігає вогонь родини, який обігріває житло; тоді в хаті завади буде материнське тепло, ростимуть щасливі діти і лунатиме пісня.

Передусім Берегиня освячує в хаті піч. В оселі вона не лише осередок тепла, а й духовний символ, вісь сімейного життя, що згуртовує та оберігає рід і родовід. Місце для Берегині завжди посеред оселі. Тут, навколо священного вогнища, подалі від суєти, родина знаходить мир і споюй; тут завжди мають бути лише згода, любов і висока мораль. На чільному місці господиня прикрашала піч чарівною квіткою-панною та розмальовувала її в різні кольори. Коли члени родини з тих чи інших причин залишали рідне помешкання, щоб поселитися на іншому місці, вони брали з собою вогонь з алтаря богині Берегині, щоб запалити його у новому родинному вогнищі. Вшановуючи велику богиню та своїх предків, коли в дім приходила молода невістка, на священному алтарі богині випікали хліб і, коли він був спечений, молоде подружжя, поділивши порівну між: собою, з'їдало його.

З незапам'ятних часів прославила себе Оріана у вишиванках. Кожна дівчина на виданні мусила сама наготувати посаг — вишити вдосталь руш­ників, щоб обдарувати ними сватів та почесних гостей на весіллі. А мере­жана сорочка для милого була символом-оберегом вимріяної долі. Рушники із зображеннями Берегині вивішували над вікнами і дверима, боронячи домівку від чорних сил. Невеличкі глиняні або мідні обереги із зображенням Берегині захищали відкриті місця тіла, тому їх носили на грудях. Образ Берегині вирізьблювався на лиштвах віконниць, на дверях, щоб оберегти оселю від проникнення в неї злих духів.

Слово "оберег" означає те, що треба мати "о березі", тобто при березі, звідси — оберігати. Найкраща жертва богині Берегині — пахучі трави, особливо полин, любисток, м'ята та лепеха.

Другим важливим предметом в оселі вважається ліжко. Подружнє ложе покривалось ліжником, на якому вишивався орнамент у вигляді ромбів, що є символом родючості. Велика Богиня — Берегиня родючості. Наші діди-батьки щиро молилися Берегині, бо свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй і долю — добру чи лиху. Щоб захистити родючість від сил зла, над ліжком вішали зброю — лук, меч, кинджал...

Чарівна квітка-пані на вишиванках оберігає біле, червоне та чорне зерно-сім'я, а отже й дух, кров та землю-плоть для зародження нового життя, щоб добрі сили Берегинь плекали ростунців.

Як колись іще Сокіл-Род творив світ з яйця, так і жінка-мати споконвіку також творить священний світ майбутнього — особливий загадковий світ людини. У знайдених найдавніших орнаментах писанок богиня Берегиня зображена обов'язково з піднятими вгору руками. Спочатку її зображували у вигляді перехрещених подвійних рисок, що так часто зустрічаються у вишиванках та писанках. Такий елемент орнаменту називається "черепаш­ками". На кінчиках рисок деяких "черепашок" зафіксовано надломи, що нагадують руки. Зустрічаються писанки із зображенням чотирирукої, навіть шестирукої Берегині. їх можна зустріти на деяких археологічних знахідках епохи бронзи. Найстародавніша богиня добра і захисту прийшла з давньої Оріани до своїх нащадків зображенням Оранти-Лади в соборі Святої Софії, що в славному граді Кия.

Берегиня — то мамина пісня, що любов'ю, вірою і красою лине з Вирію-Раю колядками та щедрівками, веснянками та гаївками, купальськими та іншими піснями.

Берегиня — то блискавка і грім Перуна; веселка в сонці Дажбога серед краси і сили звичаїв орія-хлібороба, його обов'язків і законів.

Велика богиня — це триєдина життєтворяща сила безмежних небес премудрої Лади у світлі і вічності життя всемогутнього Лада.

Безгрішною і вільною народжується людина, а воля і є Берегинею! Ніякі сили зла не здатні здолати віру, пісню, родовідну пам'ять і волелюбний дух народу, якщо його віра щира і благословенна на святій Матері-Землі. Немає віри, вищої від любові Берегині до свого народу, як немає віри, вищої за віру до рідного Бога!

ВОЙТОВИЧ Валерій Миколайович
МІФИ ТА ЛЕГЕНДИ ДАВНЬОЇ УКРАЇНИ