Окунь бере жадібно і відразу тягне насадку, швидко її заковтуючи.
Судак, схопивши насадку, декілька секунд стоїть на місці. Потім йде убік і починає заковтування.
Плотва клює боязко, мляво. Кілька разів пробує, забирає насадку і випльовує. На швидкій течії бере набагато сміливіше.
Головень на слабкій течії бере спокійно, кілька разів смикає насадку, потім тягне її. На швидкій течії бере різко і раптово, піднімаючись проти течії.
Лящ, приймаючи вертикальне положення, бере насадку із дна. Тримає її, не рушаючи з місця. Пливучи убік, заковтує на ходу. Клювання дуже тихий, навіть якщо клює крупна риба.
В’язь зазвичай бере різко, сильно. Смикає два рази і, заковтнувши насадку, йде убік.
Минь бере тихо. До насадки підкрадається і втягує її в глотку.
Густера клює сміливо, відразу йдучи убік.
Карась бере насадку мляво, обережно, довго забирає її в рот.
Пічкур клює жадібно, рішуче, відводячи насадку в сторону.
