КЕФАЛІ. Mugul L. З п'яти видів родини кефалевих промислове значення мають тільки сингіль, лобань та гостроніс. Тіло в кефалей видовжене, заокруглене, спереду трохи
приплюснуте, вкрите відносно великою лускою. Рот маленький, поперечний. Задній спинний і анальний плавці зміщені до хвостового, грудні — містяться дуже високо. Все це свідчить про те, що кефалі швидко плавають. Спина сіра, черево сріблясто-біле, уздовж боків є темні смужки. Живуть кефалі в товщі води, іноді піднімаються до її поверхні.
Улітку кефалі зустрічаються вздовж морських берегів, де вони освоюють наймілкіші ділянки. Тримаються невеликими табунами. Лопатоподібною нижньою щелепою вони, наче совком, піднімають верхній шар грунту в місцях, де пісок укритий детритом — дрібними органічними часточками, залишками тварин і рослин та мікроскопічними водоростями. Молодь тримається на цих місцях протягом усього теплого періоду року, а плідники ідуть для розмноження у відкрите море. Правда, за спостереженнями підводних мисливців, кефалі нерестяться й недалеко від берега. Відкладання ікри супроводиться так званими шлюбними іграми. Нерест відбувається з перервами від 15—20 хв до 1,5 год. Ікра в кефалей плаваюча. Функцію поплавця виконує жирова крапля. Мальки збираються в прибережній зоні. До зими вони досягають довжини до 4,5 см. На мілководдях споживають дрібних рачків, черв'яків, личинок молюсків, водорості. Досягши довжини близько 6—6,5 см, переходять на корм, який не їдять ніякі інші риби. Вони живляться обростанням дна, плівкою, яка складається з різноманітних водоростей та іншими дрібними тваринами.
Спинки мальків довжиною до 15—20 мм не змочуються в ділянці спинних плавців. Під час руху рибок на них утворюється повітряний мішок у вигляді бульбашок. Це пристосування полегшує малькам рух під час тривалої подорожі на нагулювання у прибережні мілководдя, а також маскує їх. Під час шторму спинка й черевце мальків стають сріблястими, завдяки чому їх не відрізнити від піни. Якщо виловлених мальків помістити в посудину з морською водою, то через 5—7 хв їхні спинки знову стають зеленуватими або синіми. Отже, мальки кефалі швидко змінюють забарвлення. Проте зазначені пристосування не завжди допомагають їм сховатися від різних хижаків, зокрема птахів.
Кефалі — надзвичайно обережні риби. Вони добре чують, бачать, різко реагують на будь-який рух. Світло дуже впливає на їхню поведінку. Тінь на воді вони сприймають за перешкоду, яку треба обійти. На цьому грунтується промисел кефалей на рогожки. їх ловлять у місячні ночі, коли від розстелених на воді рогожок до самого дна проникає густа тінь. Натикаючись на неї і вважаючи, що попереду перешкода, риба намагається подолати її за допомогою стрибка і падає на рогожку.
Кефалі — тепловодні риби. Вони не перестають живитися при температурі 32°. Від охолодження води до 5—6° стають малорухливими, а при 2—3° — млявими, перекидаються черевцями догори й осідають на дно. Тому для зимівлі переміщуються в найтепліші місця: до південних берегів Криму Ці до кавказьких берегів Чорного моря.
Молодь кефалей дуже чутлива до зміни атмосферного тиску. Перед грозою вона йде в море. Під час шторму табуни кефалей відходять від берегів, зосереджуючись у затишних місцях за мисами, між каменями, водоростями.
Кефалі — надзвичайно цінні риби. Серед них лобань може досягти довжини понад 70 см і маси 5—6 кг, сингіль — 50 см, гостроніс — до 40 см. Усі вони досягають статевої зрілості не раніше ніж у 3 роки, а нерідко — й після 5. Плодючість кефалей не дуже висока. Тому вилов їх обмежується. Молодь намагаються витримувати в спеціальних зимувальниках, щоб вона могла нагулюватись, досягаючи там промислового розміру. Робляться також спроби розводити кефалей штучно.
