У Конотопському р-ні неподалік від с. Бережне на площі 1332,3 га розкинувся Гружчанський гідрологічний заказник місцевого значення. Територія заказника являє собою низинне болото, з якого бере початок р. Єзуч. Раніше болото осушувалось, проводились торфорозробки.

Найбільші площі на території заказника займають зарості чагарників. В обводнених зниженнях домінує верба попеляста, яка утворює густі хащі. Серед трав тут переважають очерет, рогози широколистий та вузьколистий. Піднімаючись на підвищену центральну частину болота, потрапляємо в зарості верби роз- маринолистої. Місцями можна зустріти ділянки осокових боліт. Заслуговують уваги виявлені ділянки з болотною папороттю — теліптери- сом болотним. Поруч зростають інші болотні види: смовдь болотна, вовче тіло болотне, бобівник трилистий. Серед них добре помітні блідо-рожеві суцвіття валеріани високої. Виділяються виткі стебла плетухи звичайної, фіолетові квіти та червоні ягоди пасльону солодко-гіркого.

В тій частині болота, що прилягає до х. Кросна, трапляються справжні луки, на яких домінують костриця східна та тонконіг лучний. Тут можна побачити дику моркву, виткі стебла горошку мишачого. Яскравими краплинками виділяються білі квіти білозору болотного, голівки конюшин лучної та повзучої. Трапляється осока розсунута, яка є індикатором засолення грунтів.

Наявність недоступних чагарникових заростей та багатої кормової бази обумовили дуже високу щільність дикого кабана. Можна стверджувати, що заказник Тружчанський" є одним з найбільших осередків мешкання цього виду в Сумській області. Практично протягом всього року кабани не залишають територію заказника і тільки восени виходять харчуватися на навколишні поля. Серед рідкісних ссавців у заказнику зустрічається бобер, горностай, а в зимовий період сюди спорадично заходить видра (останні два види занесені до Червоної книги України). На відкритих ділянках досить звичайні лисиця, кріт, сірий заєць. З мишовидних гризунів найбільш численними є звичайна полівка та польова миша.

Пташине населення заказника представлене головним чином видами чагарникового комплексу, основу якого складають дрібні горобині — дроздові, славкові, вьюркові, вівсянкові. Практично повна відсутність відкритих водяних просторів (окрім околиць с. Бережне) обумовлює низьку чисельність качиних та пастушкових. Серед воронових найбільш звичайною є сорока. На заплавних луках численні жовта плиска, звичайний чекан; зустрічаються чайка, сіра куріпка, перепел.

З земноводних і плазунів виявлені жаба ставкова, жаба гостроморда, ящірка прудка та вуж. З риб присутні короп та карась сріблястий, які були інтродуковані в штучні ставки поблизу с. Бережне.

Таким чином, заказник "Гружчанський" є досить репрезентативним для водно-болотних ландшафтів долини Сейму, де поступово відбувається відтворення природних біотопів. Окрім цього, регіон заказника має культурно-історичне значення. Тут, на терасі Єзуча, з давніх часів існувало козацьке поселення — т.з. "городище", яке являло собою земляне укріплення з двома рядами валів різної висоти. Зараз тут проходять археологічні розкопки.

 


    фейсбук