Місто, на р. Гнізно, за 32 км від Тернополя, зал. станція, близько 100 тис. мешк.
Одне з найдавніших міст України, вперше згадується під 1097. Наприкінці XI ст. було центром удільного Теребовлянського князівства, до якого входили землі південносхідної Галичини, Поділля, Буковини. Після спорудження у 1366 замку Теребовля загарбана Польщею, ввійшла в число її прикордонних укріплень.
В 1594 фортецею оволодів селянський ватажок Северин Наливайко. У часи визвольної війни 1648–1654 місто стало одним з центрів боротьби проти польського панування на галицькому Поділлі. Зазнало спустошливих нападів татарських і турецьких завойовників. Під час останньої навали 1688 був зруйнований замок.
ВАСИЛІЯНСЬКИЙ МОНАСТИР, XVI ст. Відомий як «Підгірянський» або «Угорницький». Мав оборонний Щ характер. Збереглися лише руїни: дві вежі з бійницями, мури будівель. Один з найцікавіших оборонно-монастирських комплексів Поділля періоду пізнього ренесансу.
ЗАМОК, 1631. На важкодоступній горі над рікою, на місці городища XI ст. Стіни замку до 4–5 м товщини. Збереглися руїни.
МОНАСТИР КАРМЕЛІТІВ, 1635–1639. Мав оборонний характер. Належить до споруд ренесансно-бароккової архітектури.
МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА, XVI–XVII ст. Перебудована в 1734. Мала оборонний характер.
