Шахтарське місто (64.8 тис. жителів) обласного значення, розташоване у верхів’ях річок Севастянівка і Орлівка. Перше поселення біля злиття річок в 1770-х роках заснували кілька родин селян-втікачів із центральних губерній Росії. Згодом ці землі були подаровані російському генерал-лейтенанту С. Леонову, який створив тут маєток, названий на честь старшого сина Олексіївкою. В 1865 р. на поміщицькій землі був розпочатий видобуток антрациту і вже через два роки хазяї маєтку Олексієво-Леоново (так воно називалося в 1840-1867 рр.) продали його таганрозькому купцеві Чистякову, який перейменував садибу і невелику слободу на свою честь. У 1875 р. Чистякове придбав харківський капіталіст О. Алчевський на паях з підприємцем І. Іловайським, що заснував Олексіївське гірничопромислове товариство, яке поклало початок перетворенню селища на помітне шахтарське місто Донецького басейну. Не дивно, що і основні визначні пам’ятки Тореза (в родині) пов’язані з видобутком вугілля. На шахтах Чистякового в 1948 р. почалося освоєння першого вугільного комбайну “Донбас”, на честь якого в місті встановлено пам’ятник шахтарям і самому дивовижному у той час агрегату (1979 р. скульптор П. Гевеке, архітектор В. Носенко). У Торезькому шахтоуправлінні останню третину свого життя пропрацював знаменитий шахтар СРСР Олексій Стаханов (1905- 1977 рр.). Нині лише скромний пам’ятник на його могилі (1978 р., скульптор К Ракитянський, архітектор Г. Павлов) нагадує про “стаханівський” рух, з яким жили і в якому брали участь кілька поколінь радянських людей.
