Найбільше після обласного центру (692.2 тис. жителів) місто обласного підпорядкування, центр району, що на 50 кілометрів витягнулося уздовж берегів р. Інгулець і його лівої притоки р. Саксагань. Місцевість, де зароджувалося нинішнє місто, розташована біля річок Інгульця і Саксагані, які при злитті утворили довгий кривий мис (“ріг”), що, вочевидь, і дав назву поселенню. Воно виникло в 1775 р. на щойно відкритому поштовому тракті Кременчук-Очаків. Згодом село одержало статус державної слободи, який в 1820— 1850 рр. був змінений на військове поселення. Дослідження залізних руд у районі Криворіжжя почалися в XVIII ст. ще до появи тут постійного поселення. Через сто років відомий громадський діяч, краєзнавець, археолог Олександр
Поль (1832-1890 рр.) організував дослідження рудних родовищ із залученням німецьких і російських інженерів, які провели в Сілезії і Петербурзі дослідні плавлення місцевої руди. Ініціатива О. Поля привела до створення в 1880 р. (з дозволу царського уряду) французького акціонерного “Товариства криворізьких залізних руд”, що відкрило наступного року перший Саксаганський рудник Величезний вплив на розвиток економіки Криворіжжя.
У Кривбас ринув закордонний і російський капітал, що розгорнув боротьбу за володіння червоносмугастим джеспілітом (залізистим кварцитом), який утворився 2200 млн років тому і містить до 65% чистого заліза. На рубежі ХІХ-ХХ ст. у Кривому Розі діяло 79 рудників, а трьома роками раніше Кривбас, випередивши гірничозаводський Урал, посів перше місце в Російській імперії за виробництвом залізної руди. У межі сучасного Кривого Рогу, що займає за площею (близько 420 км2) друге місце в Україні, поступаючись лише столиці, входить більша частина залізорудного басейну. Це типове велике промислове місто, у якому є історико-краєзнавчий музей, але немає архітектурних надмірностей. Тут шахти сусідять із незмінними пам’ятниками радонським діячам, палацами культури, зі спорудженими в пам’ять про Велику Вітчизняну війну монументами і Церквами, що відроджуються в останні роки. Проте в цьому промисловому монстрі, де здається все підпорядковане видобутку жаданого металу, є природні куточки — парки міста і потопаючі в зелені береги Саксагані та Інгульця, Що чудом збереглися. Але й тут залізна руда нагадує про себе мальовничими кварцитовими скелями. Найбільш ефектні з них, що є пам’яткою природи загальнодержавного значення, — “Скелі МОПРу”, знаходяться в парку ім. Газети “Правда” і в селищі колишнього рудника МОПРу. Ця загадкова абревіатура (російською мовою) нагадує про Міжнародну організацію допомоги борцям революції, що існувала в СРСР в 1922-1947 рр. У Кривому Розі є місце, за своїм впливом непорівнянне з іншими, — це кар’єр ПГЗКа (Південного гірничо- збагачувального комбінату), мабуть, найбільший в Україні. По його уступах, що поступово темнішають і спускаються на глибину понад кілометра, сковзають тонкі ниточки-черв’ячки поїздів, що перевозять руду. На дні копошаться схожі на мурашок вантажівки, у кузов яких легко вміщується об’єм двох залізничних вагонів руди, а колеса в них у два людських зрости. Це грандіозне, майже фантасмагоричне видовище викликає мимовільну повагу до міста і його людей, що поколіннями створювали цей шедевр людської могутності і звитяги.
