Районний центр на правому березі р.
Сейм, притоки Десни, за 100 км від Сум, за 22 км від залізничної станції Путивль.
Місцевість заселена ще в IV тисячол. до Н. X. У XII ст. – вотчина новгород-сівер- ських князів Ольговичів. Уперше згадується під 1146 в Іпатіївському літописі. З Путивлем пов’язана одна з найпоетичніших сторінок геніальної літературної пам’ятки «Слово о полку Ігоревім» – славнозвісний плач Ярославни, дружини князя новгород- сіверського, який виступив проти половців.
З кінця XIV ст. став повітовим центром Литовської держави. 1500 увійшов під володіння Російської держави. З першої чверті XVI ст. Путивль став однією з головних фортець по захисту кордонів. У сер. XVII ст. через нього здійснювались торгові зв’язки з країнами Близького Сходу, Балкан, Південно-Східної Європи. З 1926 – у складі України.
МОЛЧАНСЬКИЙ МОНАСТИР, XVI–XIX ст. На вершині присеймського пагорба. В ансамблі – собор Рождества Богородиці, дзвіниця, трапезна з баштою, церква Рождества Іоана Предтечі. Камінна фортеця-монастир, названа в XVI–XVII ст. Острогом.
СОБОР РОЖДЕСТВА БОГОРОДИЦІ, 1575–1585. Перебудований 1630, 1700, початок XX ст. Унікальний за об’ємно-планувальним вирішенням. У підвалі знаходився склад пороху, зброї і продуктів.
СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР, ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКА НАДВРАТНА ЦЕРКВА-ДЗВІНИЦЯ, 1617–1693. Споруджений як головний храм Святодухівського жіночого монастиря, заснованого в XVI ст. Чудові іконостас і твори живопису. Разом з церквою створює неповторний ансамбль.
ЦЕРКВА МИКОЛИ КОЗАЦЬКОГО, 1735–1737. Споруджена на кошти мешканців Путивля – українських козаків. Красива своєю монументальністю.
