МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в місті Борзні. Збудована 1763–1768 на місці дерев’яної, мурована, тетраконхового типу. 1775 споруджено триярусний позолочений іконостас (відновлений 1852). У 1864 добудовано дзвіницю. Розширена 1903 (не збереглася).

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в селі Гірську Шорського району. Споруджена 1911 на місці попередньої (1840), зруйнованої буревієм. Дерев’яна, хрещата, з приміщеннями між раменами просторового хреста, первісно одноверха. Дзвіниця над західним притвором не збереглася. Головний вхід оздоблено чотири колонним портиком з трикутним різьбленим фронтоном.Особливість інтер’єру цієї церкви–висотне розкриття від входу простору центр, дільниці завдяки використанню системи гранчастих арок, висота яких збільшується з наближенням до центру. Збереглися ікони 18–19 ст.

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в селі Городищі Менського району. Унікальна пам’ятка дерев’яної монументальної архітектури Лівобережної України. Зведена 1763. Первісно тризрубна, триверха. Складалася з квадратного бабинця, восьмигранної центр, дільниці та гранчастого вівтаря. Кожен зруб завершено двозаломним верхом на восьмерику. Стіни зрубів нахилено до середини, завдяки чому створюється «телескопічна перспектива», яка ілюзорно збільшує висоту кожної дільниці. Внутрішній простір всередині розкрито вгору до зеніту бань, які з єднано між собою за допомогою фігурних арок-вирізів. У церкві застосовано рідкісний конструктивний засіб зв’язку 3-х зрубів, щоперешкоджав осіданню масивного середнього зрубу. 1888 добудовано південний і північний рукави, до бабинця – притвор з дзвіницею (не збереглася), змінено форму верхів. На початку 20 ст. вертикальну шалівку замінено горизонтальною. Частково зберігся розпис. Церква – одна з небагатьох пам’яток,що збереглася, у якій новаторські конструктивні пошуки поєднано з втіленням основоположного принципу висотного розкриття простору дільниці.

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в селі Густині Прилуцького району. Побудована церква 1693–1708 на території Густинського монасти-ря уформах барокко як одноверха, надбрамна церква. Внаслідок багатьох перебудов перетворилася на триярусну дзвіницю типу восьмерик начетверику, над якою був намет (не зберігся).

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в селі Жукотках Чернігівського району. Споруджена 1784 на кошти поміщика П. Милорадовича. Дерев’яна, тризрубна, одноверха, баштового типу: центральна дільниця значно більша за бабинець і вівтар. Контраст об’ємів підкреслював монументальність центрального зрубу (не збереглася).

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в смт Козельці. Розташована на південній межі давньої фортеці, на місці дерев’яної церкви. Споруджена 1781–1784 в стилі пізнього барокко на кошти священика К. Тарловського та парафіян. Мурована, хрещата; до південного. і північного рукавів прилягають низенькі екседри; зі Сходу між рукавами – криволінійні у плані камери. Фасади завершено трикутними фронтонами. Увінчана багатоярусною банею. З 1984 – на реставрації.

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в селі Комані Новгород-Сіверського району. Збудована 1781. Дерев’яна, одноверха, з двома заломами. У плані –рівнораменний хрест, утворений квадратом центрального зрубу, до якого прирубано менші чотирикутні рукави. Струнка будівля органічно поєднувала традиції народної архітектури з елементами класицизму (не збереглася).

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в місті Ніжині. Збудована 1873 за проектом інженера І. Садовського як тепла церква поруч Покровської церкви. Мурована, зального типу, прямокутна у плані, безсговпна, безапсидна. Первісно мала декоративну главку. Характерний зразок культової споруди періоду історизму

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в селі Печенюгах Новгород-Сіверського району. Збудована в 60-х pp. 18 ст. Дерев’яна, первісно тризрубна (приділи з Півдня і Півночі добудовано в 70-х pp. 19 ст.). Центральна дільниця – восьмигранна, бабинець і вівтар – гранчасті. Кожен зруб завершено двозаломним верхом. Була вкрита гонтом (не збереглася).

МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА в місті Прилуках. Споруджена 1720 в стилі барокко на кошти чигиринського і прилуцького полковника Г. І. Галагана. Мурована. Внаслідок ремонту після пожежі 1817 отримала класицистичний декор. Складається з однонефної церкви з гранчастою апсидою та двох’ярусної дзвіниці, перший ярус якої – четверик, другий – циліндричний об’єм з арковими отворами, де були дзвони. Завершує дзвіницю баня з люкарнами, в яких спершу були годинники. Реставрована 1986. Тепер – художній відділ краєзнавчого Прилуцького музею.

 


    фейсбук