Хрестовоздвиженська церква стоїть на північ від Різдвобогородицької, в улоговині, і відділена від неї глибоким яром. Побудована вона 1700 року на місці дерев’яної церкви, що прикривала вхід у Ближні печери. Невелика розмірами (18 X 6 м), хрестоподібна в плані церква має нібито 3 об’єми, розташованих по осі з заходу на схід — один попри другого. Середня, найбільша, частина виступає на південь і північ. Усі ці 3 частини увінчані банями грушоподібної форми. Ліпний орнамент стін, оздоблення лиштви дверей і вікон виконані в дусі народного декоративного українського мистецтва XVIII ст.
1767 року в церкві був установлений дерев’яний різьблений позолочений іконостас роботи місцевих майстрів (Карпо Шверін та інші). Тоді ж були позолочені бані.
У 1896 році стіни та склепіння церкви були розписані новим живописом, який реставрували київські майстри в 1952 році. Дзвіниця Хрестовоздвиженської церкви також побудована С. Ковніром близько 1763 року. Вона має два яруси, квадратна в плані, з великою, майже сферичною банею, що завершується багатогранним ліхтарем. На першому поверсі є арковий прохід, з яким з півночі й півдня межує галерея, що веде до Ближніх печер. На другому ярусі з кожного боку зроблені аркові прорізи з колонами корінфського ордера.
Дзвіниця Хрестовоздвиженської церкви — одна з типових пам’яток архітектури. Вона доповнює комплекс споруд XVII—XVIII ст., що живописно розкинулися обіруч глибокого яру Нижньої лаври. Взагалі в ансамблі ближніх печер Хрестовоздвиженська церква привертає особливу увагу своєю маєстатичністю й життєрадісністю. В оточенні густої зелені вона яскраво виділяється, залишаючи в кожного, хто бачив її, незабутнє враження.


    фейсбук