Церква стоїть на невеличкому підвищенні в західній частині містечка. Завдяки малоповерховому характеру навколишньої забудови вона відіграє роль архітектурної домінанти. Незважаючи на існування різних точок зору на дату зведення споруди (1598,1644-1645,1б48рр.тощо), її можна віднести до архаїчних пам'яток дерев'яної архітектури Галичини. Первісний вигляд храму дещо змінено в XIX ст. прибудовою дзвіниці, а також влаштуванням над центральним верхом додаткового восьмерика з аркадною сигнатуркою та струнким восьмигранним наметом у завершенні. Попри це, визначальні риси цього класичного зразка найдавніших українських дерев'яних храмів залишилися майже без змін.Композиційну основу пам'ятки становлять монументальний четверик нави з шестигранними зрубами бабинця й вівтаря, а також приставлена до західної стіни бабинця каркасна дзвіниця квадратної в плані форми. Триярусна наметова дзвіниця й, особливо, центральний об'єм церкви з розвиненим двозаломним чотиригранним верхом помітно домінують у загальній композиції споруди, в той час як невисокі приміщення бабинця та вівтаря під дво- і п'ятисхилим дахом відіграють другорядну роль. Незважаючи на відмінність окремих частин пам'ятки за висотою, формою та розмірами в плані, всі вони сприймаються як єдине ціле. Цьому сприяють вдало знайдені співвідношення поміж ними та влаштування по периметру будівлі розлогого піддашшя на фігурних кронштейнах. Домінантна роль нави найпослідовніше виявлена в інтер'єрі. Цьому сприяє розташування тут усіх найголовніших декоративно-художніх акцентів, серед яких слід виділити насамперед монументальний п'ятиярусний іконостас 1648-1650 pp. Вишуканість і соковитість рельєфного різьблення, а також високі художні якості таких творів монументального живопису, як ікони архангела Михаїла та Богородиці, забезпечили рогатинському іконостасу заслужену славу та почесне місце серед шедеврів церковного мистецтва. Внутрішній декор пам'ятки, виразність її зовнішніх форм і силуету, а також містобудівне вирішення дають підстави віднести Святодухівську церкву до найвизначніших творів галицької архітектурно-будівельної школи доби Ренесансу.
В. Т. Завада
