Невелике село (263 жителі) Борщівського району, розташоване на лівому схилі долини р. Серет. Місцевість ця була заселена з незапам’ятних часів. Про це свідчить розташований за селом давньослов’янський печерний храм “Святиня язичеська” (IX ст.), що становить собою природний грот. Він утворився у вапняках і пісковиках (яким 80 млн. років), що складають скелю, розташовану на верхній (найбільш древній) терасі долини річки. Подібні гроти часто зустрічаються в Криму в районі Бахчисарая і Білогірська. Печера-грот, загальна довжина якої становить 28 м, ще в дохристиянські часи використовувалася як культова споруда. Перед добудованим входом знаходиться язичеський жертовний камінь, що зберігся до наших днів. Таких жертовників в Україні збереглися одиниці. По сусідству із природним храмом збереглися руїни одного з перших греко-католицьких василіанських монастирів у країні, побудованого в 1600 р., тобто через 5 років після прийняття Брестської унії. У Монастирку знаходиться Воздвиженська церква, збудована у XVIII ст.


    фейсбук