Селище (9-9 тис. жителів), центр району, розташоване на пологому лівому березі р. Айдар. Це одне з перших поселень на території сучасної Луганщини, засноване в середині XVII ст. селянамивтікачами. Вони оселилися трохи нижче за течією від гирла р. Кам’янки, що впадає в Айдар, і назвали свій хутір Закам’янкою. В 1708 р. каральний загін князя В. Долгорукова зрівняв із землею самовільно засноване поселення, жителі якого підтримали Булавінське повстання. Селище відродилося лише в 1732 р., коли за наказом Воронезької губернської канцелярії сюди переселили сотню козаків Острогозького полку. В 1797 р. Закам’янка увійшла до складу Старобільського повіту Слобідсько-Української (з 1835 р. — Харківської) губернії, а з 1829 р. була перетворена на військове поселення. Тут квартирував сформований у Пскові кірасирський полк, а село перейменували на Новопсков. Нині це типовий районний центр північної частини області із краєзнавчим музеєм і будинком культури. У центрі міста також знаходиться пам’ятник землякам, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни (1982 р.).
