Село (1.3 тис. жителів) Кам’янського І району, розташоване на схилах великої і балки — правої притоки р. Тясмин. Заснований Жаботин на рубежі XVI–XVII ст. на місці зруйнованого в 1484 р. кримським ханом Менглі-Гіреєм міста І Радивонів.
Перша письмова згадка про Жаботин як про містечко датується 1643 р. Під час Визвольної війни українського народу (з 1649 р.) — це сотенне містечко Чигиринського полку. Під час “Коліївщини” Жаботин опинився в гущавині подій. Невизначеність ситуації і часта зміна влади, накопичені образи між бідними і багатими його мешканцями, викликане хаосом люте і нелюдське зведення рахунків між ними І поставили Жаботин у важке становище. Після придушення повстання в селі зупинився на постій загін польських солдатів. Згодом магнат Любомирський в 1771 р. знову виклопотав для Жаботина статус містечка, що на якийсь час пожвавило розвиток ремесел і торгівлі. Потім часто мінялися власники містечка, що не сприяло його розвиткові. До того ж несприятливе географічне становище віддалік від транспортних магістралей призвело до поступового занепаду і втрати містечкового статусу. У центрі Жаботина збереглася дерев’яна Успенська церква, побудована в 1851 р. Вона розташована в оточенні дерев на невеликому пагорбі, що ледь піднімається над днищем балки, і надає селу провінційно-затишний вигляд.
