Селище (5.3 тис. жителів) і центр району, розташоване на правому березі р. Горинь.
Гоща відома з XIV ст., коли належала бояринові Кірдєєву. Наприкінці того сторіччя тут побудували замок, від якого зберігся лише фрагмент земляного валу. З кінця XVI і до 30-х років XVII ст. Гоща була одним із центрів соцініанства — протестантської течії, апологетом якого був хазяїн маєтку Р. Гойський, при якому місцева громада відкрила в селі свою школу. Після смерті покровителя соцініанів, Гоща стає власністю А. Кисіля, який, як це видно з архітектури його рідних Низкиничів, був прихильником православ’я. Новий хазяїн побудував тут рідкісну за своїм архітектурним виглядом Михайлівську церкву (1638 р.), що незважаючи на значну перебудову в 1888 р. не втратила виразно характерних елементів православного храму.
Інша визначна пам’ятка Гощі з’явилася через два сторіччя. Поміщики Валевські, яким належав маєток в 1840-х роках, заснували велике тваринницьке господарство (З тис. овець, 300 коней, велике стадо корів швейцарської породи), а в 1860 р. побудували шкіряний завод. До наших днів від маєтку, що процвітав колись, збереглося доволі пошарпане часом шале — тип садибної будівлі, що дуже рідко зустрічається в Україні. Шале оточене найбільшим в області периферійним парком площею близько 7 га, що починається безпосередньо від ґанку садибного будинку.
Парк заріс і здичавів, але не втратив своєї привабливості, а старі ясени і каштани (усього близько ЗО видів дерев і чагарників), що обступили ветхе шале, лише підкреслюють своєрідну принадність і неповторність збіглої епохи.
