РУДІВКА
РУДІВКА - село Прилуцького р-ну, центр сільради. Розташ. на правому березі р. Руди-Росоші (лівої прит. р. Переводу), за 18 км від райцентру і залізнич. ст. Прилуки. 460 дворів, 1064 ж. (2000). Вперше згадується 1629. Входила до Полкової сотні Прилуцького полку, доПирятинського пов. (1782-1802), до Прилуцького пов., до Яблунівського р-ну Прилуцького округу (1923-30), до Малодівицького (1932-62) і Прилуцького (з 1962) р-нів Чернігів. обл. На початку др. пол. 17 ст. Р. була зруйнована кримськими татарами. Коли вона трохи заселилася, прилуцький полковник Дм. Горленко віддав Р. знач. т. Михайлу Огроновичу. В Р. Огроновичі шляхом «скуплі» залишилися помітними власниками і після того, як вона дісталася іншій особі. 1709 прилуц. полковник І. Ніс відібрав Р. у Огроновича і віддав синові свого пасинка полковому хорунжому Петру Носенку. 1729 в Р. Значилося19душ чол. статі і в х-рах Мих. Огроновича і Фед. Марковича - 22 душі чол. статі селян. Після смерті П. Носенка Р. 1734 була затверджена за його синами - Яковом і Никифором Носенками, які володіли селом і 1737, коли там було 19 госп. селян, 3 підсусідки і2госп. козаків.1740- 14 дворів (14 хат) селян, 2 бдв. хати підсусідків, 5 дворів (7 хат) козаків, 4 бдв. хати козачих підсусідків. За полковим осавулом Никифором Носенком (Білецький-Носенко) 1747 числилось 24 душі чол. статі селян. Село швидко зростало, з'явилися нові власники селян і підсусідків. Прилуц. полковник Гр. Галаган 1764 мав там 32 душі чол. статі, Як. Мих. Огронович 1772 - 45 душ чол. статі селян і підсусідків. 1780 - 72 двори (77 хат) селян, 102 двори (113 хат) і 62 бдв. хати підсусідків, 3 двори (15 хат) козаків; селяни показані у володінні майорів Коцари і Ханенка, колез. ас.В.Тарнавського. 1804 споруджена дерев. Петропавлівська ц-ва (перша ц-ва збудована між 1731 та 1737). Поміщиками Р. у пер. пол. 19 ст. були: Маркевичі, Білецькі-Носенки, Галенковські; вдр. пол.19та на початку 20 ст. - Є. О. Галенковський, М. С. Кобеляцька (удова І. А. Горленка), П. П. Масляников,А.А. Рашкевич, А. Ф. Скаржинський, М. П. Александрович, Галагани та ін. Під час запровадження станів у Р. розмістилася станова квартира 3-го стану. 1859 - 299 дворів, 2558 ж.; діяли 5 з-дів і Петропавлівська ц-ва; за кількістю парафіян 1861 (4463 чол.) вона була найбільшою в Прилуцькому пов. В 1861-66 pp. в Р. містилися два Волосні правління тимчасовозобов'язаних селян та відомства Палати державного майна. Після реорганізації волостей Р. стала центром нової волості 3-го стану. 1868 засн. лікарню на 10 ліжок, працював лікар І. А. Єзерський. Рудівський лікарський пункт обслуговував мешканців Рудівської, Богданівської, Турівської, Згурівської, Гнилицької та Малодівицької волостей.1879 збудована дерев.Олександро-Невська ц-ва. 1886-41 двір козаків, ЗО дворів селян казенних, 466 селян-власників, які входили до 16 сільс. громад (Арабажинівська, Александровича1-ша,Носенківська, Горленківська2-га,Косташевська, Галенковська, Канівська, Должаківська, Колобовська, Масляниківська,Скаржинська, Соломахівська, Трофимівська, Хелмська, Шаулівська, Якимахівська), 16 дворів міщан та ін., 562 хати, 3005 ж.; діяли: дві ц-ви, земське початкове однокласне училище (засн. 1867, у віданні земства з 1884), школа грамоти (1889), лікарня, земська поштова станція, 7 шинків, 3 крамниці, 2 кузні, 24 вітряки, 2 олійниці. 1910 в Р. 657 госп., з них козаків - 58, селян-555 , євреїв - 1, ін. непривілейованих - 22, привілейованих - 21, наліч. 3815 ж., у т.ч. 11 теслярів, 31 кравець, 14 шевців, 1 столяр, 12 ковалів,1чинбар, 85 ткачів, 2 візники, 47 поденників, 44 займалися інтелігентними та 312 - ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 5382 дес. придатної землі. Діяли: Петропавлівська та Олександро-Невська ц-ви (знищені в рад. період), земське початкове однокласне училище, в якому навчалося 182 хлопч. і 1 дівч. (1912), дві церковнопарафіяльні школи (жіноча і змішана), лікарський пункт, який обслуговував 21245 чол., земська аптека.У 1923-30 pp. P. - центр сільради. 1925 - 932 двори, 4136 ж.; 1930 - 935 дворів, 4341 ж. 1929 створена с.-г. артіль ім. Леніна, 1930 - ще дві артілі: ім. Сталіна, «1 Травня». 1931 створена Рудівська МТС.1950артіль ім. Петровського приєднана до колгоспу ім. Леніна, а 1951 до колгоспу «1 Травня» приєднано колгосп ім. Петровського (Ст. Тарнавщина). 1970 в колгоспі ім. Леніна наліч. 9 автомашин,12тракторів, 4 комбайни, а також в.р.х. - 740, свиней -751, овець - 242; в колгоспі «40-річчя Жовтня» (кол. ім. Сталіна) налічувалося 10 автомашин, 10 тракторів,Зкомбайни, в.р.х. - 712, свиней - 812, овець - 306; в колгоспі «1 Травня»: 10 автомашин, 11 тракторів, 4 комбайни,в.р.х. - 847, свиней - 900, овець - 300. 1971 в Р. наліч. 711 дворів, 2031 ж. 1977 колгоспи ім. Леніна, «40-річчя Жовтня», «1 Травня» об'єднані в ефіро-олійний радгосп «40-річчя Жовтня», в ньому 1990 наліч. 43 автомашини, 49 тракторів, 21 комбайн, а також в.р.х. - 2988, свиней - 1872, коней - 80. 1996 радгосп «40-річчя Жовтня» реорганізовано в колективне с.-г. підприємство (ксп) «Рудівське», яке мало 5969,5 га землі (5534 га орної), наліч.37автомашин, 28 тракторів, 11 комбайнів. В Р. також містилася центральна садиба радгоспу «Прилуцький», який мав 5923 га землі (5534 га орної), наліч. (1996) 13 автомашин, 11 тракторів, 4 комбайни, а також в.р.х. - 539, свиней - 203, коней - 8.З1999 проводиться приватизація земель і майна колективних господарств. У селі - відділення зв'язку, АТС (1973), філіал відділення Ощадбанку, середня школа (110 учнів, 20 педпрацівників; 1994), дитсадок (21дитина), дільнична лікарня, ветлікарня, аптека, Будинок культури на 250 місць (1930), кіноустановка, 2 б-ки (13 тис. од. зб.), 5 магазинів, музей на громадських засадах. 1974 споруджено обеліск і пам'ятник на честь воїнів-односельців, полеглих (386 чол.) на фронтах В. В. війни, а також розстріляних гітлерівцями мирних жителівв селі (51 чол.) під час окупації. 1964 встановлено надгробок на братській могилі воїнів, які загинули 1943 під час визволення Р. від нім.-фашист. загарбників. Біля Р. є 2 кургани і курганний могильник 2-1 тис. до н.е. Р. сполучена дорогою з тверд. покриттям з с. Новою Тернавщиною (9 км), має під'їзд з автотраси Київ-Суми (4 км).
