Вимерлі тварини

Якщо сучасні тварини поділяються за своєю пристосованістю до еколо­гічних умов на троґлобіонтів, троґлофілів та троґлоксенів, тоді буде логічним поділити і представників викопних фаун на палеотроґлобіонтів, палеотроґлофілів та палеотроґлоксенів.

Цілковитих троґлобіонтів як серед викопних, так і серед сучасних хребетних України досі не виявлено.

До палеотроґлоксенів можна зарахувати більшість видів, які за життя випадково потрапили у печери, здебільшого у печери-пастки.

Але й тут важко розділити рештки, наприклад, гризунів, які самостійно потрапили у печеру і тут загинули, від тих, які потрапили у печеру як здобич хижаків (здебільшого з пелетками хижих птахів).

Ряд Рукокрилі — Chiroptera

Найдавніші рештки — 2-3 точно не визначених види з міоценових пе­чер Грицева. У середньоеоплейстоценових відкладах печер Тарханкута відмі­чаються теж лише як Chiroptera. Досі не виявлені у пліоцені Одеси, але це лише питання часу. У гротах біля Чорткова вже фіксуються: нічниця (Myotis sp.), довгокрил (Miniopterus sp.); Синякове-1: нічниця (Myotis cf. danutae Kowalski), вухань (Plecotus sp.), нетопир (Pipistrellus sp.); Горішня Вигнанка: Myotis sp. З середньо- та пізньоплейстоценових місцезнаходжень у Криму ли­ше у печері Баїр відмічені два види, до кінця не визначені. У печ. Середній Нижньокривчанській (Кришталевій) зафіксовано декілька видів (Myotis cf. bechsteinii, M. cf. myotis, M. cf. nattereri) та вухань (Plecotus auritus).

Ряд Хижаки — Carnivora

Серед троґлофільних видів антропогену найпомітнішими та найпопулярнішою є тріада печерних хижаків — печерних ведмедя, гієни та лева.

Серед них пальма першості належить звичайно печерному ведмедеві.

Ursidae Gray, 1825. Найдавнішим представником цієї родини у печерах України звичайно є середньопліоценовий Ursus arverensis з одеських ката­комб. Напевно троґлофілом міг бути і гієноведмідь (Hyaenarctos Roscht.) звідти ж та пліоценовий ведмідь (Ursus cf. wenzensis Stach.) з Горішньої Виг­нанки.

Поряд з печерними ведмедями печери України тривалий час заселяв ведмідь бурий (Ursus arctos L.). Його рештки виявлені в шахті Ведмежій, печерах МАН, Лісника, Киїк-Коба, Пустельна, Прийми-I, Дівочих Скель, Перлина, Прозорих Стін.

Гієнові Hyaenidae Gray, 1869. Гієнові — друга група з тріади печерних хижа­ків, представлені майже виключно представниками роду Crocuta Kaup, 1828. Найдавніші гієни представлені двома видами роду Percrocuta sp. із міоценової фауни Грицева.

Що стосується так званого гієноведмедя з пліоценових відкладів печер Одеси, то ці рештки на сьогодні втрачені. Зате рештки гієни, близької до сівалікської (Hyaena cf. sivalensis Bose), у тих самих відкладах Одеси досить численні.

Цікаво, що рештки печерних гієн не фіксу­ються, принаймні поки що, у печерах Українських Карпат.

Котячі Felidae Gray, 1821. Представлені декількома родами, але їхні рештки зустрічаються рідше, ніж двох попередніх родин. Найдавніший представник походить з пліоцену Одеси шаблезубий кіт (Epimachaerodus crenatidens Fab.). Найчастіше зу­стрічаються рештки печерного лева (Felis spelaea Gold. (або: Panthera spelaea Gold., 1823). Значно рідше тра­пляються рештки кота лісового (Felis cf. silvestris Schreber; Felis sp.), та рисів (Lynx lynx; Lynx sp.).

Собакоподібні Canidae Gray, 1821. Представлені трьома родами (Vulpes, Canis, Cuon). Найчастіше зустрічаються лисиці (Vulpes), з яких найдавніші присутні у пліо­ценовій фауні Одеси (Vulpes praecorsac Kormos, Vulpes odessana). У решті ж випадків рід найчастіше представлений видами — лисиця Vulpes vulpes, лисиця-корсака Vulpes corsac та іноді лисиця полярна Alopex lagopus. Перший вид і сьогодні якнайширше представ­лений у рецентній троґлофільній фауні практично в усіх регіонах України. Інколи у печерах зустрічають рештки представників роду Canis(вовк) . Це собака південна (Canis petenyi Kormos), шакал (Canis cf. aureus L.), вовки (Canis lupus). Поодинокими є рештки видів близьких до роду Cuon (Simocyon sp. та Cuon sp.).

Тхореві Mustelidae Swainson, 1835. У місцезнаходженнях раннього антропогену зустрічаються роди Meles (борсуки), Mustela (тхори, горностаї, ласки), Martes (куниці). Всі вказа­ні роди існували вже у пліоценовій фауні, й продовжу­вали жити на території Європи протягом усього плейстоцену. Іноді до них до­лучалися Lutra (видри) та Gulo (росомахи).

Серед теплолюбних викопних видів півдня України часом знаходять дикoбpaзи (Hystrix sp.): пліоцен Одеси і плейстоцен Іллінки.

Сіноставці зустрі­чаються часто, починаючи з пліоцену (Ochotona gigas Arg. et Pidopl., Ochoto­na eximia Chom., Ochotona pusilla Pall.) та протягом усього антропогену Ochotona cf. pseudo- pusilla Gureev et Schevtschenko та Ochotona pusilla Pall.

Представники обох родин і сьогодні заселяють навіси, гроти і печери Центральної Азії.

У викопному стані з печерних місцезнаходжень відома біль­шість родів зі складу відповідних регіональних фаун. Особливо часто дослід­ники знаходять кісткові рештки відносно крупних гризунів: Sciurus (ссавці роду Вивірка), Spermo- philus (ховрах, Citellus), Myoxus (полчки або соні Glis), Cricetus (хом’яки), Rattus (пацюки) та інші, а також Apodemus (жовтогорла миша), Mus (миша), Microtus(щюрові) тощо. Більшість цих знахідок відноситься до місць колишніх присад хижих птахів, кормових столиків і лігв хижих ссавців, сто­янок людини тощо, і ці знахідки не можуть говорити про хоч якусь роль цих груп у складі печерних угруповань. Відповідно, всі ці групи відносяться лише до категорії троґлоксенів, тобто випадкових мешканців підземель.

Тварини:

- травоїдні:

мамонт (Mammuthis primigenius Blum.), верблюд (Paracamelus alexejevi Chavesson), мастодонти (Mastodon arverensis), носоріг (Rhinoceros sp.),носоріг волохатий (Coelodonta antiquitatis Blum.), зубр первісний (Bison priscus Boj.), зубр (Bison sp.), тур (Bos primigenius Boj.), викопний кінь (Equus caballus L.), кінь первісний (Equus equus Pidop. та Equus caballus.), північний олень (Rangifer tarandus L.), олень благородний (Cervus elaphus), олень (Cervus sp.), лось (Alces alces L.), кінь Стенона (Equus stenonis Cocchi), антилопа (Antilopinae gen. et sp.), південний слон (Archidiscodon meridionalis Nesti

-хижі:

ведмідь печерний (Spelaearctos spelaeus Ros.), ведмідь бурий (Ursus arctos L.), дрібний різновид печерного ведмедя (Spelaearctos spelaeus cf. rossicus Borisjak, 1931), гієноведмідь (Hyaenarctos Roscht.), шаблезубий кіт (Epimachaerodus crenatidens Fab.), гієна печерна (Crocuta spelaea), гієни (Hyaena sivalensis Bose), тхір (Putoris sp.) лев печерний (Panthera spelaea Gold.), ли­сиця (Vulpes vulpes та Vulpes prae- corsac Kormos, Vulpes odessana),песець (Alopex lagopus , борсук пліоценовий (Arctomeles pliocaenicus Stach.), борсук (Meles meles, Meles meles sinjakovnsis та Parameles ferus Rochtchin), собака південна (Canis petenyi Kormos), рись (Lynx sp.), , куниця (Martes sp.), горностай (Mustela sp.), вовк (Canis sp.), кіт лісовий (Felis cf. silvestris Schreber.), шакал (Canis cf. aureus L.), сіноставець дрібний (Ochotona cf. pseudopusilla Gureev et Schevtschenko), корсака (Vulpes corsac), росомаха (Gulo cf. gulo), ласки (Mustela cf. nivalis, M. nivalis minima), гор­ностай (M. erminea).

-інші:

свиня дика (Sus scrofa L.), дикобраз (Hystrix sp.), сіноставці (Ochotona gigas Arg. et Pidop., Ochotona eximia Chom., Ochotona pusilla Pall.), страус (Struthio sp.), їжак (Erinaceus sp.), землерийка (Soricidae gen. et sp.), білозубка (Crocidura sp.), кажани (Chiroptera), бобер малий (Stenofiber sp.), бобер (Castor sp.), заєць (Lepus sp.), заячі (Leporidae gen. et sp.), хов­рах (Citellus aff. nogaici W. Topacevski), , тушканчик (Alac- taga sp.), тушканчикові (Diplodidae gen. et sp.), хом’яки (Cricetinae gen. et sp.), строкатки (Lagurus aff. aranke Kretzoi), сліпачок (Ellobius tarchancutensis W. Topacevski), алофайоміс (Allophajomis aff. pliocenicus Kormos), полівки (Arvi- colinae gen. et sp.),сіноставець малий (Ochotonapusilla Pall.), , бабак (Marmota sp.), со­ня полчок мала (Glis minor Kowalski), миша-параподемус (Parapodemus cf. coronensis Schaub.), хом’як великий (Cricetus cricetus aff. major Woldrich.), хом’як серетський (Cricetus cricetus seretensis), полівка мімоміс (Mimomys in- termedius Newton.), полівка аллофайоміс (Allophajomys pliocaenicus Kormos.), сліпак (Spalax sp.),кам’яна куниця (Martes foina Erx.), куон (Cuon sp.), соню лісову (Dyromys sp), видра (Lutra).