Proserpinus proserpina (Pallas, 1772)
Таксономічна належність
Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Бражники (Sphingidae). Один з 7 видів голарктичного роду, єдиний представник роду у фауні України.
Природоохоронний статус виду
Рідкісний.
Ареал виду та його поширення в Україні
Центральна, Пд. та Пд.-Сх. Європа, Пд. Урал, Кавказ та Закавказзя, Зх. та частково Центральна Азія, Казахстан. В Україні зустрічається майже повсюдно.
Чисельність і причини її зміни
Рідкісний. Здебільшого зустрічаються лише поодинокі особини. Причини зменшення чисельності: знищення природних біотопів, застосування пестицидів, випалювання трав.
Особливості біології та наукове значення
Зустрічається на узліссях та лісових галявинах, ярах з чагарниками, рідколіссях, на лісових просіках, різнотравних луках, у степах, на пустирищах, узбіччях доріг тощо. Протягом року розвивається 1 генерація. Літ імаго триває з середини травня до червня, метелики активні у сутінках та вночі, живляться нектаром квітів. Гусінь розвивається з липня до серпня-вересня на онагрових та плакунових (плакун верболистий, зніт, енотера). Лялечки зимують у ґрунті.
Морфологічні ознаки
Розмах крил — 34-39 мм. Статевий диморфізм невиразний. Метелик з товстим кремезним тілом та порівняно невеликими крилами. Зовнішній край крил хвилястий. Передні крила сірувато- або брунатно-зелені з ши-роким затемненням біля краю та широкою темно-зеленою смугою посередині. Задні крила вохристо-жовті з брунатно-чорною облямівкою вздовж краю. Тіло сіро-зелене. Черевце з щіточкою на кінці з брунатно-зелених видовжених лусочок.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони
Як компонент біоценозу пасивно охороняється у заповідниках Степу та Лісостепу України, зокрема у Українському степовому та Луганському ПЗ. Доцільним є створення ентомологічних заказників у місцях постійного перебування виду. Додаток ІІ Бернської конвенції.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Відомостей немає.
Основні джерела інформації
Шелюжко, 1941; Freina, Witt, 1987; Будашкин, Ефетов, 1989; Ефетов, Будашкин, 1990; Плющ, Шешурак, 1997; Danner, Eitschberger, Surholt, 1998; Хлус, Чередарик, Скільський, Череватов, 2002; Кравченко, Кравченко, 2005; Канарський, 2006; Leraut, 2006; Macek et al., 2007; Котенко та ін., 2008. Особисті повідомлення Гонтаренка, Андрущен- ка, Бідичака, Ботмана, Герасімова, Голобородька, Дем'яненка, Ковальчука, Муленка, Паламарчука, Романіва, Рутьяна, Троценка, Шешурак.
