Bombus (Subterraneobombus) fragrans (Pallas, 1771)

Таксономічна належність
Клас — Комахи (Insecta), ряд — Перетинчастокрилі (Hymenoptera), родина — Справжні бджоли (Apidae). Один із 10 видів голарктичного підроду Subterraneobombus всевітньо поширеного (за винятком Пд. Африки, Австралії та Нової Зеландії, куди завезений спеціально) роду Bombus (понад 250 видів). Один із 40 видів джмелів у фауні України.

Природоохоронний статус
Зникаючий.

Ареал виду та його поширення в Україні
Поширений у степах центральної частини Палеарктики від Словакії, Угорщини до Зх. Китаю, пн. Ірану та пн. Монголії; в Україні зустрічається в степовій зоні. За останні 100 років поширення виду значно скоротилося. Зокрема, він майже зник із більшості території Криму, де зустрічався на початку — середині минулого століття (сучасні знахідки є лише з території Керченського півострова). Також раніше були поодинокі знахідки виду й у лісостеповій зоні.

Чисельність і причини її зміни
Зникаючий вид, зустрічається локально. В окремих біотопах щільність виду може досягати до 2-3 гнізд на 1 га. Зникає через скорочення площ степових ділянок та знищення гнізд під час сінокосіння та оранки земель, загибелі дорослих при обробках полів пестицидами. Це самий крупний вид джмелів, він може бути здобиччю для колекціонерів.

Особливості біології та наукове значення
Антофіл, живиться нектаром та пилком рослин, важливий запилювач багатьох рослин. Соціальний вид. Самки запліднюються самцями восени, після чого зимують під землею в норах мишоподібних гризунів або під мохом чи листям, а навесні кожна молода матка самостійно будує гніздо на поверхні землі або в норах гризунів. На відміну від більшості інших видів джмелів матки відкладають свої яйця не групою по 6-10 штук, а кожне в окремих комірках. Така особливість біології робить цей вид перспективним для штучного розведення. В гнізді вирощується 50-100 робочих особин після чого приблизно така ж кількість репродуктивних особин — самців і майбутніх маток; статевої зрілості матки досягають навесні наступного року; матки живуть 1 рік, а робочі особини від 1 до 3 місяців.

Морфологічні ознаки
Довжина тіла матки — 28-35 мм, самців — 18-23 мм. Тіло чорне, крила затемнені. На спинці між крилами суцільний перев'яз із чорних волосків із чіткими краями, інша частина покрита густими жовтими волосками. Краї задніх гомілок у чорних волосках. Все черевце покрите жовтими волосками. Чоло й невелика частина тімені в чорних волосках.

Режим збереження популяції та заходи з охорони
Охороняється в заповідниках степової зони. Необхідно створити заказники і нові заповідники в інших місцях мешкання виду.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах
Не проводилось, але цей вид може бути перспективним для штучного розведення у промислових масштабах для запилення рослин.

Господарське та комерційне значення
Запилювач багатьох степових рослин і таких, що культивуються в степовій зоні України, зокрема баштанових культур.

Основні джерела інформації
Малышев, 1963; Панфилов, 1984; Радченко, 1989; ЧКУ, 1994; Филатов, Иванов, Будашкин, 2006; Коновалова, 2008.


    фейсбук