Ziziphus jujuba — колючий розлогий кущ або невелике (до 3 м заввишки) дерево родини жостерових. Листки чергові, короткочерешкові, шкірясті, широколанцетні, по краю тупопилчасті. Квітки двостатеві, дрібні, зеленуваті, п'ятичленні, пазушні, в пучках. Плід — куляста або видовжена кістянка, з червоно-коричневою або жовтою глянцевою шкіркою, з м'ясистим солодким білим або світло-зеленим мезокарпієм і кам'янистим ядром. Цвіте у травні — липні. Плоди достигають у серпні — жовтні.
Поширення
Зизифус справжній дико росте в Середній Азії; в Криму трапляється в колекціях науково-дослідних установ, на ділянках садоводів-аматорів.
Сировина
Для лікарських потреб використовують зрілі плоди (Fructus jujubae) і листя, яке збирають під час плодоношення рослини і сушать у затінку. Плоди вживають свіжими, сушеними, в'яленими, використовують у кондитерському і консервному виробництвах. Сушать плоди після інактивації ферментів шляхом витримування їх протягом 1—2 хвилин в окропі. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
У плодах і листі зизифуса справжнього є дубильні і смолисті речовини, флавоноїди, аскорбінова кислота, каротин, кумарини, цукри, органічні кислоти, ефірна олія. Поряд з цим плоди містять пектини, жирну олію, солі калію і фосфору, а листя — анестезуючі речовини. Вміст аскорбінової кислоти становить: у свіжих плодах — 700—900 мг% , у висушених з інактивацією ферментів плодах— 1500—2000 мг% , у висушених без інактивації ферментів плодах — 5—10 мг% .
Фармакологічні властивості і використання
Фармакологічними і клінічними дослідженнями підтверджено діуретичні властивості плодів і листя зизифуса (застосовували 10 % настій). За даними клінічних спостережень, плоди мають і гіпотензивні властивості. Встановлено, що оптимальний гіпотензивний ефект викликає 10-відсотковий відвар плодів у дозі 60 мл 4—6 разів на день, а також свіжі плоди чи цукати по 8—10 штук 3—4 рази на день. Зменшення дози викликає менш помітний гіпотензивний ефект, а збільшення її на 25 і 50 % не приводить до достовірного збільшення депресорної дії. Найвиразнішу антигіпертензивну дію зумовлює відвар, значно меншу — свіжі й сушені плоди. Активніший фармакодинамічний ефект відвару, можливо, був зумовлений тим, що лікарська форма відвару з фармакологічного погляду є оптимальнішою для прояву його резорбтивної дії. Особливо виразний гіпотензивний, гемодинамічний ефект плодів зизифуса спостерігається у хворих з гіпокінетичним типом кровообігу. Поряд з гіпотензивним і гемодинамічним ефектом, фітолікування плодами зизифуса сприятливо діяло і на загальноклінічні прояви хвороби. В процесі лікування у більшості хворих зменшуються або зовсім зникають головні болі, запаморочення голови, шум у вухах, серцебиття, поліпшуються сон, загальне самопочуття, працездатність і настрій. Крім того, відвар плодів зумовлює помірний седативний ефект. Побічних негативних реакцій у відповідь на застосування плодів зизифуса не виявлено. У народній медицині плоди використовують у вигляді відвару при анемії, як пом'якшувальний і протизапальний засіб при катарі верхніх дихальних шляхів і гарячці, при виразці кишечника й кишкових інфекціях. Недозрілі плоди рекомендуються при проносі й дизентерії, стиглі — при запорах. Привертає увагу властивість листя знімати (тимчасово, на 5— 10 хвилин) відчуття солодкого й гіркого смаку, не впливаючи, при цьому, на больові відчуття.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — відвар сушених плодів (20 г сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 4—6 раз на день протягом 15 днів як гіпотензивний засіб; свіжі плоди або цукати по 8—10 штук на прийом 3—4 рази на день протягом 15 днів як гіпотензивний засіб.
