Oxalis acetosella — багаторічна трав'яниста безстебла рослина родини квасеницевих. Має тонке розгалужене повзуче кореневище, на кінці якого розвиваються безлисті квітконосні пагони 6—12 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті, в пучках; листочки обернено-серцевидні. Квітки правильні, двостатеві п'ятичленні, одиничні; пелюстки обернено-яйцевидні, білі, з рожевими або ліловими жилками, 12— 15 мм завдовжки і 6—8 мм завширшки. Плід — коробочка. Цвіте у травні — червні.
Поширення
Квасениця звичайна трапляється у вологих тінистих, переважно листяних лісах, по чагарниках у лісових районах та в західній частині Правобережного Лісостепу.
Сировина
З лікувальною метою використовують свіжу або суху траву (Herba Oxalidis acetosella), зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
У траві квасениці звичайної є аскорбінова кислота (до 150 мг% ), каротин, рутин, вільні органічні кислоти (щавлева —0,08—0,84% , яблучна, янтарна та інші) та їхні солі, а також флавоноїд орієнтин.
Фармакологічні властивості і використання
В народній медицині квасениця звичайна дуже популярна. її використовують як протицинготний, протизапальний, антисептичний, в'яжучий, жовчогінний, сечогінний і протиглисний засіб. Вживають рослину переважно свіжою. Листя рослини додають до салатів, ним посипають яєшню, бутерброди з ковбасою, паштетами, сиром тощо. Це не тільки надає стравам приємного кислуватого присмаку, а й робить їх кориснішими рано навесні, коли організм перебуває в стані гіповітамінозу, при атеросклерозі, захворюваннях шкіри внаслідок порушення обміну речовин, при печії, порушеннях травлення, жовтяниці, нефриті, хворобах сечового міхура, надмірних місячних, при отруєнні важкими металами. Свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, гнійних ран, наривів, золотушних та інших виразок. Свіжий сік рослини або настій трави використовують у тих самих випадках, що й свіже листя, але значно рідше. Є вказівки на терапевтичний ефект свіжого соку рослини при карциноматозних виразках, при раку губи, раку шлунка (в першому і другому випадках місцеве лікування поєднували з прийманням соку всередину). Свіжа трава, зібрана в період квітування рослини, використовується в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 столова ложка свіжого подрібненого листя на 400 мл окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день. ЗОВНІШНЬО — настій подвійної міцності для полоскань, обмивань і примочок.
