Corindrum sativum — однорічна трав'яниста рослина родини селерових (зонтичних). Стебло пряме, розгалужене, ребристе, 40—150 см заввишки, голе. Нижні листки черешкові, з округлими надрізано пилчастими частками; верхні — сидячі або короткочерешкові, з перистороздільними частками й лінійними часточками. Квітки дрібні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в складні три-, шестипроменеві зонтики, які не мають обгорток і обгорточок; пелюстки білі або червонуваті, зовнішня пелюстка крайових квіток 3—4 мм завдовжки, глибокодволопатева. Плоди — буро-жовті, майже кулясті двосім'янки. Цвіте у червні — липні.
Поширення
Батьківщина коріандру — східні області Середземномор'я. На Україні вирощують як ефіроносну, лікарську і пряну рослину.
Заготівля і зберігання
Для лікарських потреб використовують плоди (Fructus Coriandri). Коли дозріє половина плодів, рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Строк придатності — 4 роки. Аптеки плоди не відпускають.
Хімічний склад
Плоди коріандру містять жирну олію, білкові й дубильні речовини, смолисті сполуки, холін, флавони, від 0,7 до 1,5% ефірної олії.
Фармакологічні властивості і використання
Коріандр посівний має спазмолітичні й антибактеріальні властивості, посилює секрецію залоз травного тракту, стимулює регенерацію ушкоджених тканин. Настій плодів коріандру вживають для збудження апетиту й покращення травлення, як жовчогінний засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при метеоризмі, як відхаркувальний і протигеморойний засіб. Як антисептичний і болетамувальний засіб настій плодів п'ють при гастритах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки. Плоди коріандру входять до скла-дупротигеморойного чаю, жовчогінного чаю, послаблюючого чаю та інших зборів лікарських рослин. У народній медицині коріандр використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, при простудних захворюваннях, як заспокійливий засіб при істерії й судомі, для стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць та як протиглисний засіб; зовнішньо — як ранозагойний, болетамувальний і антисептичний засіб. В аптечній справі плоди коріандру використовують для поліпшення смаку і запаху ліків. Як пряність плоди використовують у хлібопекарському і кондитерському виробництві. Ефірну олію використовують у парфюмерії.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій насіння (1 столова ложка подрібненої сировини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день до їжі; настій насіння холодний (1 чайна ложка подрібненої сировини на 200 мл холодної кип'яченої води, настоюють 10—12 годин) по 2 столові ложки через 2 години; 7—10 плодів коріандру подрібнюють на порошок і приймають за півтори години до їжі як жовчогінний засіб; настойку плодів (у співвідношенні 1:5, на 70% спирті) по 20 крапель 3 рази на день за півтори години до їжі; настій 1 столової ложки суміші плодів коріандру (15 г), листя м'яги перцевої (20 г), кори крушини ламкої (20 г), трави чистотілу звичайного (15 г) і звіробою звичайного (ЗО г), листя рути садової (10 г) на 1 склянці окропу п'ють по чверті склянки З рази на день за 15—20 хвилин до іжі при хронічному холециститі.
