Однорічна трав'яниста з борошнистою поволокою рослина родини лободових. Стебло висхідне або розпростерте, від основи гіллясте, 10—60 см заввишки. Листки чергові, довгочерешкові, яйцевидні, ромбовидно-яйцевидні або дельтовидно-яйцевидні, тупуваті, цілокраї. Квітки двостатеві, 5-членні, зібрані на кінці стебла й гілок та в пазухах верхніх листків у короткі й густі колосовидні суцвіття; листочки оцвітини тупі, вище середини — зрослі. Плід — горішок. Цвіте у липні — вересні.
Поширення
Рослина трапляється по забур'янених та смітних місцях, на схилах по всій території України.
Сировина
Для виготовлення ліків використовують траву, зібрану в період цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад
Трава лободи смердючої містить ефірну олію, алкалоїди, бетаїн (1,14%), триметиламін, холін, дубильні речовини та барвник.
Фармакологічні властивості і використання
В народній медицині лободу смердючу використовують як протиглисний, протигарячковий, болетамувальний і матковий засіб. Вона використовується і як замінник валеріани (седативний засіб). Настій трави цієї лободи вживають при істерії, мігрені, ревматизмі й різних судомах, а настойку трави — при простуді й жіночих хворобах. Зовнішньо настоєм трави користуються при кропивниці й корості.
Лікарські форми і застосування
ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу настоюють 30 хвилин) по 1 столовій ложці 3—4 рази на день за 10—15 хвилин до їжі.
